10

Глава 10

Слова Єгора ніяк не йшли з голови. Він сказав, що збирається мене поцілувати. Та ще й тоді, коли я цього зовсім  не чекатиму. Що за абсурд у його голові? Навіщо він це сказав? Невже для того, щоб я ні хвилини не могла бути спокійною. Щоб щохвилини озиралася та панікувала. 

Ох! Єгоре ...

Від невеселих думок йду на кухню, щоб запитати що там  на рахунок вечері. Оля вже, мабуть, все приготувала, бо Меланія першою отримала порцію молочної каші й Аліна готує її до сну. 

Єгор просив взяти на себе обов'язки господині, а у домі гості. Потрібно зробити все так, щоб не дратувати Яшина і гостей. Краще хай панує спокій. Так буде краще для усіх. 

-- Олю, хочу запитати, що там у нас з вечерею? Все готово? Можливо потрібна якась допомога? -- приязно посміхаюся. 

-- Ні, Даріє. Вечеря готова. 

-- А як щодо мого особливого меню? -- звучить за плечима.

Одразу здогадуюся кому належить цей зверхній голос. Повільно повертаюся, щоб привітатися. 

-- Доброго вечора, Дано. Вечеря готова. Оля зараз все подасть до столу.

-- А хіба я тебе про щось запитувала? ... Ні! То чого рота відкриваєш, -- зверхньо питає й поглядом змішує мене з болотом, показуючи, що я тут ніхто. 

-- Думаю, як майбутня дружина Єгора я маю на це право, -- не поступаюся цій зарозумілій нахабі.

Здається дехто хоче спровокувати скандал. 

-- Не сміши мене. Єгор не створений для сім'ї. Якщо не хочеш тієї ж участі що й моя сестра,  ... біжи звідси поки ціла. 

Дана явно провокує мене, але я не дам їй такого щастя. Зможу за себе постояти. Завдяки моєму Мисливцю я набула стійкий імунітет. 

-- Олю, що з вечерею для нашої гості? -- навмисне акцентую на слові <гостя>>.

-- Я тут на законних правах на відміну від тебе. Поки ти мариш статусом дружини Єгора я вже тут господиня, бо все що  є у цьому будинку за правом належить моїй покійній сестрі, а значить і мені. 

-- Даріє, я не змогла приготувати вечерю для Дани. На жаль не усі продукти є в домі. Дещо потрібно докупити, -- схвильовано пояснює Оля.

-- Не страшно, Олю! Завтра розберемося. Дано, тобі потрібно заздалегідь повідомляти про свої бажання, щоб Оля змогла купити потрібні продукти. 

-- А ти не вказуй, що мені робити, -- дзявкоче непривітно й скалить перекошене гнівом обличчя. 

-- Олю, подавай вечерю. Ми з Єгором добряче зголодніли. Дано, якщо тебе не влаштовує наше вечірнє меню, ти завжди можеш повечеряти у ресторані, -- кажу спокійним виваженим тоном й розвертаюся, щоб піти, але ця видра наче кліщами хапає мене за волосся. 

-- Здається, що тобі не зрозуміти, вискочко, -- шарпає сильніше. 

--  Ай! Це ти не зрозуміла. Негайно відпусти моє волосся, -- кручуся, щоб повернутися. 

-- Відпусти, Дарію, бо я не подивлюся на рішення суду й викину тебе зі свого будинку просто зараз, -- загримів Єгор, схопивши Дану за зап'ястя. 

Дівчина одразу розтиснула кулак й відпустила жмут мого волосся. Напевне злякалася. 

-- Негайно забирайся звідси, щоб навіть духу твого не було, -- штовхає від себе Дану, а та не чекаючи, вихором летить з кухні. 

-- Єгоре ...

-- Боляче? Що вона тобі зробила? -- питає схвильовано поклавши свою долоню мені на плече.

-- Та нічого. Просто не порозумілися. Ходімо вечеряти, -- дивлюся у налякані очі Єгора і вперше помічаю в них тривогу. 

Невже через мене хвилюється? 

Єгор бере мене за руку й ми разом йдемо до столу. Він захистив мене. Повірити не можу. Він захистив мене. Не дав Дані завдати мені болю. Стіною став, щоб вберегти мене від нападу цієї божевільної істерички. 

-- Якщо вона ще хоч раз посміє ...

-- Не кричи! Я сама з нею розберуся. Дана шукає провокацій і тим самим може й тобі нашкодити, -- піднімаю погляд й зустрічаю пару здивованих очей.

Дивуюся словам, які сказала. Невже мене хвилює, що буде з Єгором?

-- Ти неймовірна! І вмієш дивувати, -- шепоче, а потім різко притискає до стіни й вривається в мої губи. 

Мені б зараз думати про те, що нас хтось може побачити, а в голові лише одна думка про те, як Єгор цілуватиме мене. Які на смак його губи? Чи буде це поцілунок владного господаря? Чи може він покаже мені свою прекрасну ніжність?

Прекрасну ніжність??? -- дивуюся власним думкам і збагнути не можу, як швидко міг поїхати мій дах. 

Здається від доторку його губ я цілком втратила розум. Зовсім не усвідомлюю, що відбувається. Це ж Єгор мене зараз цілуватиме. Все так як він і сказав. Неочікувано ... Несподівано ...

То чого ж я не зважаючи на минуле чекаю цього поцілунку? Чому його губи нагадують мені нектар який хочеться випити до останньої краплі? 

Не кваплячись, без поспіху Єгор поглиблює поцілунок. Мої губи відкриваються наче пелюстки квітів, яким пощастило зловити раннє сонячне проміння. Як він може цілувати мене настільки солодко? 

-- Я не розу ...

-- Зараз цей поцілунок необхідний нам обом, -- охоплює моє обличчя долонями. 

Я бачу очі заполонені пристрастю й відповідаю на поцілунок всупереч здоровому глузду. Переступаю усі допустимі межі, усі бар'єри вимощені до цього моменту. Те що я роблю зараз інакше як божевіллям не назвеш.

 Ми цілуємося до тих пір поки не стало важко дихати нам обом. 

-- Ох, Даріє ... Якби ти змогла мені довіритися, дати шанс все виправити ...

-- Невже зараз ти кажеш, що хочеш, щоб усе було по справжньому?

-- Я мрію про це, мила. Ти ж зможеш мене пробачити? Можливо не одразу, можливо, коли зрозумієш мене ...