9

Глава 9

Запах свіжо мелених кавових зерен п'янив ароматом, але не настільки, щоб забути слова Єгора про одруження. 

-- Єгоре, мене здивували й навіть налякали твої слова про одруження. Звідки це взялося? Мені здається це божевільною ідеєю, -- запитала я, коли ми присіли випити кави за акуратним круглим столом. 

Вперше так близько один до одного. Сьогодні тримати дистанцію між нами не вийде, тому гострих поглядів не оминути. 

Кілька хвилин Єгор тримає паузу. Просто дивиться на мене не зрозуміло як, і мовчить.

-- Чому ти мовчиш?  Скажи вже щось, -- прошу його при цьому нервово покручую гарячу чашку за годинниковою стрілкою, ніби маю намір звурдити свій напій. 

-- Я вже сказав, що це необхідність, тому не поспішай відмовлятися. Це все одно станеться. Ми одружимося з тобою, хочеш ти цього чи ні, -- спокійно говорить Єгор. Він навіть здається мені розслабленим. І злість до якої я звикла кудись поділася. 

-- Ти так спокійно про це говориш. А як ти собі уявляєш наш шлюб? А як же ненависть один до одного? 

-- Говори за себе, -- хмикає, зробивши ковток кави. 

-- Може ще скажеш, що я вже подобаюся тобі. І я не та злостива сука, котра вкрала у тебе доньку.

-- Мої почуття до тебе не змінилися, Даріє. Я все ще скажено злий на тебе, але ситуація що склалася вимагає забути про гнів. Ці дві гієни не неспроста поповзли до мого будинку. Вони знову намагатимуться відкусити шмат моїх статків, тому я повинен максимально убезпечити вас з Меланією. І нічого з того, що належить мені ніколи не перейде до їхніх брудних рук. 

-- Але твоя дружина, хіба їй теж нічого не належить? 

-- Це довга історія яку не можна розповісти за кавою. Ти повинна пам'ятати лише одне, єдиною моєю спадкоємицею є Меланія. Саме тому ми як найшвидше повинні  узаконити наші стосунки. Ти візьмеш на себе обов'язки господині й не дозволиш бодай щось забрати у нашої доньки.  

Єгор говорив рішуче та серйозно. 

-- Ти не подумай, я не втручаюся у твоє особисте життя, але як ти собі уявляєш наш шлюб. Ти сказав перенести свої речі до твоєї спальні, але ...

-- Ніяких але, Даріє. Ми одружимося і ти зробиш все для того, щоб ніхто не здогадався, що шлюб наш не справжній. 

-- Ти хочеш сказати, що не змушувати меш мене до близькості? 

-- Звісно ні. Як ти могла таке подумати. Я й пальцем не торкнуся тебе. Будь спокійною. Інтимні подробиці залишиться лише між нами, але на людях доведеться вдавати закоханих. Одразу після весілля все своє майно я заповім Меланії яким вона зможе розпоряджатися після повноліття. 

-- Чому ти такий категоричний? У тебе ще можуть бути інші діти. І дружина яку ти ... кохатимеш. Чому ми? -- вперто шукаю відповіді. 

-- Зараз я залишу твоє запитання без відповіді. З часом ти про все дізнаєшся, а може просто зрозумієш. 

-- Я не знаю, що сказати. Це все так дивно звучить, а виглядає ще гірше. 

-- Я розповів тобі про свої плани для того, щоб ти з ними змирилася. Прийняла ситуацію як є. Ми станемо чоловіком та дружиною і гарними батьками для Меланії. 

-- Сподіваюся ти кажеш правду і мені не доведеться ...

-- Кожне моє слово правдиве. У мене немає причин брехати тобі, тому потроху звикай до того, щоб довіряти мені. 

-- Значить відмова непередбачена? Ти знайдеш спосіб змусити мене навіть якщо я не погоджуся вийти за тебе?

-- Мені подобається варіанти де ти погоджуєшся одразу, -- посміхається зараза. 

-- Добре, якщо потрібно, то ми оформимо наші стосунки, але це тільки заради Меланії. 

-- Домовились, Даріє. А тепер ходімо за обновками для тебе. Хочу бачити тебе сильною та впевненою. 

-- Я так давно нічого не купувала й за модою перестала слідкувати, -- зізнаюся соромлячись своїх слів. 

-- Можливо тобі потрібна допомога стиліста?

-- Ні! Це зайве. Я сама впораюся. 

-- Тоді ходімо. Якщо вагатимешся я допоможу.

Єгор Дмитрович поводиться дуже дотепно та стримано. Невже він все це й справді затіяв заради доньки? Якщо все що він сказав правда, то мені нічого боятися. Можливо мені варто йому повірити й спростити стосунки? Ми можемо познайомитися ближче й справді стати хорошими батьками. Я ж бачу, як сильно Єгор старається. Мабуть, і мені потрібно прикласти трохи зусиль. 

-- Добре! Ти мабуть, експерт у підборі жіночих суконь, тому я питатиму у тебе, -- розслаблено сказала я вперше глянувши на Єгора без ненависті. 

-- Я радий, що ти одразу погодилася на мою пропозицію. Сьогодні скажемо усім про наше рішення. 

-- А я можу подзвонити бабусі? Ну, сказати, що сталося і ...

-- Звісно, можеш. Без проблем дзвони їй. І подрузі своїй теж подзвони. Ти не полонянка якась, щоб сидіти закритою у будинку цілими днями. Живи як тобі хочеться. Тільки будь обережною і ніколи навіть не намагайся обдурити мене. 

-- Я зрозуміла правила. Не хвилюйся! Дурити тебе я не збираюся, бо хочу бачити, як росте наша донька. У мене на очах росте ...

Я спеціально сказала наша, щоб Єгор зрозумів, що я змирилася з ситуацією, а чи насправді це так, покаже час.