28 Крістіан

Провівши Попелюшку до її гуртожитку, я поспішив до свого. В моїй бідолашній голові панував жахливий хаос і я зовсім не розумів того, що зі мною відбувалося.

Ця дівчина чомусь не давала мені спокою. Вона одночасно притягувала мене, наче магнітом і жахливо бісила, бо постійно зі мною сперечалась через будь - яку дрібницю.

Якщо подумати, то це була перша дівчина, яка так себе зі мною поводила. Бо зазвичай дівчата із шкіри лізли, аби привернути мою увагу і корчили із себе ідеальних принцес, а Попелюшка навпаки робить все, щоб мене вибісити.

За цими роздумами я і не помітив того, як дістався до свого гуртожитку.

Піднявшись сходами, я зайшов до своєї кімнати. На вечерю йти не хотілось. Все ж я непогано перекусив тими сендвічами в бібліотеці. Тому я прийняв душ, переодягнувся і взявся за домашку.

Не те, щоб я був заучкою, просто мій батько пообіцяв мені, що подарує нову машину, якщо я закінчу цей семестр з хорошими оцінками. А заради такого крутого приза можна було і трохи постаратися.

Через деякий час мої думки знову заполонила одна сварлива дівчина із фіолетовим волоссям.

Як на зло, мені одразу пригадалось те, як Попелюшка впала на мане у бібліотеці і як сьогодні я впіймав її, коли вона мало не гепнулася, переселившись за корч.

А згадавши про те, як приємно  пахлакапосна Попелюшка і яке приємне на дотик у неї було волосся, я тричі дуже красномовно вилаявся і покинув робити ту бісову фізику.

Дідько! Та скільки можна?! Ніякого спокою немає мені через це нахабне дівчисько!

Завтра я буду з нею суворішим, щоб не думала, що вона якась особлива.