21 Тейлор

До своєї кімнати в гуртожитку я дісталася лише о пів на п'яту вечора. Ноги гули, руки пахли пилом і старим папером, я жахливо хотіла їсти,  а в голові крутилася одна думка, що це був лише перший день із семи, які я мала відпрацювати в бібліотеці разом з Крістіаном Кейном.

Я штовхнула двері й просто сповзла по них на підлогу.

Тіна сиділа на своєму ліжку по-турецьки, з пачкою чіпсів на колінах і ноутбуком, на якому щось гучно вибухало. Побачивши мене, вона поставила фільм на паузу. 

- Ти живa, Тейлор? - обережно спитала вона.

- Частково.

- Вигляд у тебе такий, наче тебе пожував злий дракон і виплюнув.

- Майже вгадала, - я заплющила очі. - Тіно, мені треба тобі дещо розповісти. Але пообіцяй, що не будеш кричати. Стіни тут досить тонкі.

- Я? Кричати? - вона приклала руку до грудей. - Я - сам спокій.

Я зітхнула і почала з самого початку.

- Ти ж пам'ятаєш, що на фізиці я маю сидіти за однією партою з Кейном?

- Пам'ятаю. Уся школа пам'ятає. Знала б ти, скільки дівчат заздрять тобі чорною заздрістю через це.

- З величезною радістю помінялися б з ними місцями, - важко зітхнувши, сказала я і розповіла Тіні про те, як мене разом з тим придурком вигнали з уроку, як він мало не поцілував мене, в я зарядила йому коліном в пах і втела.

Почувши все це, Тіна відкрила рота, потім закрила.  А потім знову відкрила.

- Ти вдарила Крістіана Кейна в... - вона замовкла, витріщилась на мене і раптом розреготалася так, що впала на подушку. - Господи, ти жива! Ти взагалі розумієш, що ти зробила?! Його ж ніхто ніколи навіть словом не зачепив!

- Це не смішно!

- Це найсмішніше, що я чула за весь семестр! - Вона витерла сльози. - Ну і що було далі? Він тебе вбив?

- Гірше... Тікаючи від Кейна, я випадково штовхнула Рона і розбила його телефон. В цей момент з'явився Крістіан і заплатив йому за телефон. Оскільки у нас з мамою і близько зараз немає такої суми грошей, то Кейн милостивої призначив мене своєю служницею. І ніби цього було мало, в бібліотеці під час відпрацювання я впала з драбини разом із книгами.

Тіна затиснула рота долонями.

-  Просто на нього. Уявляєш?

- Ні, - видихнула вона крізь пальці. - Ні, ні, ні.

- Так. Він мене зловив. І я навіть не знаю, чи це було героїчно, чи катастрофічно, бо ми обоє опинилися на підлозі, а там книги, пил, повний хаос... і тут заходить місіс Грінвуд.

- Ти жартуєш.

- Вона подовжила наше з Кейном покарання на цілий тиждень.

Тіна впала назад на ліжко і накрила обличчя подушкою. Звідти долинуло приглушене:

- Я вмираю. Мені потрібно ще чіпсів. Не зупиняйся.

- Місіс Грінвуд забрала в Кейна телефон, - сказала я, і навіть я почула, як у мене в голосі прокралася зловтіха. - А він, виявляється, ще й розбився. Точніше екран тріснув просто посередині. Ти б бачила його обличчя.

Подушка полетіла на підлогу.

- Ні!

- Так. Його телефон постраждав,коли він кинувся ловити мене. Я не втрималася і розсміялася. Кейн пообіцяв, що я пожалкую.

Тіна довго мовчала, а потім раптом прищурилась.

- Слухай, а це все? Ти нічого не пропустила?

Я відвела погляд до стелі.

- Ні, нічого. Окрім... ну, я йому подякувала. За те, що впіймав.

- Ти... що зробила?

- Подякувала. Один раз. Мені просто стало ніяково, бо я могла б розбитися, ти ж розумієш. Це ж звичайна ввічливість.

- Ти подякувала Крістіану Кейну, - повільно повторила Тіна. - Тому, якого ти ненавидиш усім серцем.

- Ненавиджу! Але в бібліотеці він мене справді врятував.

- Тейлор. - Тіна сіла, дивлячись на мене з виразом обличчя лікаря, який ставить діагноз. - За один день ти вдарила короля школи, обвалила на нього півбібліотеки, отримала тиждень відпрацювань, ще й подякувала. Я боюся уявляти, що буде завтра.

- Завтра я просто спробую вижити в цій бісовій школі.

- Угу. Хороший план.

Я кинула на неї погляд, схопила подушку й пожбурила в неї. Тіна спритно її піймала, і ми оббоє зареготали. У мене вже просто почалася істерика, бо я і близько не уявляла того, що робитиму далі.