15 Тейлор

Я вибігла з будівлі школи на подвір'я і помчала, що є духу кудись подалі, щоб встигнути заховатися від Кейна.

Я дуже підозрювала, що зараз цей гадський мажор буде жахливо лютувати і навіть боялася уявити, що він зі мною зробить.

Я озирнулась, щоб поглянути, чи не біжить він за мною і випадково налетіла на якогось хлопця і тут почалося...

У нього з рук випав телефон, і гепнувшись об асфальт, розлетівся на кілька частин.

Я стояла, наче вкопана і шоковано витріщалась на все це, відчуваючи, як на мене нападає паніка.

- Чудово! Ти щойно залишила мене без телефона. Але ти гарненька, а я добрий, тому можеш просто перевести мені гроші на карту і розійдемося на цьому, - промовив хлопець, невдоволено мене розглядаючи.

Трясця! Мене точно хтось прокляв. Бо як інакше пояснити, що останнім часом мене переслідують самі халепи. Що мені робити?! Такої суми у мене точно немає і найближчим часом не з'явиться.

- Вибач, будь ласка, я не хотіла тебе штовхнути... Мені дуже прикро, що так сталося з твоїм телефоном. Розумієш... У мене немає стільки грошей, щоб заплатити тобі за телефон. Але я можу платити тобі щомісяця по трішки... - розгублено промовила я.

- Ти жартуєш? Якщо ти одна з тих злидарок, що навчаються тут на стипендії, то тобі і кілька років не вистачить, щоб зі мною розрахуватися... Але я вже казав, що добрий, тому ти можеш відпрацювати ці гроші, - сказав мажор, з цікавістю мене роздивляючись.

Я була в такому шоці і налякана, що навіть не знала, як відреагувати і що йому відповісти.

- Роне, я з тобою розрахуюсь за телефон. Попелюшка - це моя іграшка, тому не розкочуй губу, - почувся у мене за спиною голос Крістіана Кейна.