11 Тейлор

- Ходімо з нами, Тейлор! Займайте столик, а я принесу тобі обід, - промовила Тіна і кивнула на вільний столик біля вікна.

- Так, ходімо, бо перерва закінчиться, в ми так і не встигнемо перекусити через цих дуреп, - додала Аманда.

Я усміхнулась і пішла слідом за нею.

Чесно кажучи, ще п'ять хвилин тому я була впевнена, що цей обід стане найгіршим у моєму житті. 

А тепер я сиділа за столиком із двома хорошими дівчатами, що змогли так круто поставити на місце Міранду.

Може, Гранд-Вейл не таке вже й жахливе місце, як я вчора думала?

Хоча ні. Не варто поспішати з висновками. Тутешні багатенькі дітки ще точно зможуть мене здивувати.

- Слухай уважно, Тейлор, - Аманда тицьнула в мене виделкою. - Якщо хтось із цих мажорів тебе образить, одразу кажи нам.

- Так, - підтримала її Тіна, відправляючи до рота шматочок смаженої картоплі. - Не треба терпіти й удавати, що все нормально. Ми все владнаємо.

Я здивовано подивилася на них.

- Ви завжди так захищаєте новеньких?

- Ні, - відповіла Аманда. - Тільки стипендіатів. Нас мало і ми маємо триматися разом.

Уперше відтоді, як я переступила поріг цієї розкішної школи, я почувалася нормально. Не бідною родичкою на чужому святі чи невдахою, яка випадково забрела не туди, а звичайною ученицею, яка обідає разом із подругами.

Дівчата почали розповідати мені про шкільні порядки, місцеві плітки та тих, із ким краще не зв'язуватися. Судячи з їхніх розповідей, Гранд-Вейл був не школою, а якимось заповідником мажорів із дуже дивними звичками.

А потім я помітила Крістіана Кейна. Він сидів за столиком із друзями й про щось з ними розмовляв. 

Цей бісів мажор виглядав ідеально і аж надто самовпевнено, наче вся школа належала йому 

Самовпевнений, нахабний і, на жаль, до біса вродливий.

Стоп! Звідки це взагалі взялося Вродливий? Та щоб йому гикавка напала!

Я швидко відвела погляд і повернулася до свого обіду. Мене абсолютно не цікавив Крістіан Кейн. Навіть якби він був останнім хлопцем на планеті, я б...

Я знову підняла очі і помітила, що він  дивився прямо на мене. От халепа!

Я відразу втупилася в тарілку, удаючи, що мене надзвичайно цікавить смажена картопля і стейк.

Може, в мене щось на обличчі? Соус або  крихти? Про всяк випадок я непомітно провела рукою по щоці.

Ніби все нормально... Тоді чого цей бовдур так  витріщається?!

- Тейлор, ти чого? - запитала Аманда.

- Та нічого... Просто задумалася.

- Про Крістіана Кейна? - поцікавилася Тіна.

- Дуже смішно! Він же повний придурок! - відповіла я, відчуваючи,  як щоки починають палати.

Ні, тільки не це! Мені ще бракувало, щоб дівчата вирішили, ніби я запала на місцевого короля.

Крістіан Кейн міг бути хоч тричі красенем. Але це зовсім не змінювало того факту, що він належав до категорії хлопців, від яких краще було триматися подалі.

Особливо якщо ти не хочеш, щоб твоє життя перетворилося на суцільну халепу.

- Кейн, звісно - повний придурок, але не можна заперечувати того, що він вродливий, спортивний і популярний хлопець, за яким сохне мало не пів школи дівчат. Будь з ним обережна, Тейлор, - промовила Аманда.

- Дякую за пораду, - важко зітхнувши, відповіла я.

І тут я згадала, який у мене наступний урок і мало не вдавалася, бо на ньому я сидітиму за однією партою з цим нахабним мажором.

І чому це Кейн так підозріло на мене зиркав? Може, він планував зробити мені якусь капость? Або влаштувати публічне приниження, щоб потішити своїх друзів?

Після вчорашнього дня, мене вже було важко чимось здивувати.