Щойно у мене закінчилися заняття, я поспішила у гуртожиток.
Те, що сказала Аманда про мою сусідку по кімнаті, трохи мене непокоїло. Що ж то за дівчина така, яку навіть золоті дітки нашої школи бояться чіпати.
Зайшовши у кімнату, я побачила, що вона ще досі не повернулась із занять.
Вранці я не мала часу, щоб роздивитися кімнату, тому зайнялася цим зараз.
Кімната була невелика, але чиста і з ванною та крихітним холодильником. Схоже, що на стипендіатах навіть ця елітна школа вирішила зекономити.
Я дуже сумнівалась у тому, що оті всі багатенькі дітки жили в таких же самих простих кімнатах.
До речі, треба буде завтра більше про це дізнатися у Аманди.
Мама поклала мені із собою м'ясний пиріг і багато печива та цукерок, тому в їдальню сьогодні я вирішила не йти.
Вистачить з мене стресу на перший день навчання. Крім того, я хвилювалась, що в їдальні з мене теж будуть глузувати.
Діставши із сумки домашню їжу і термос з чаєм, я мало не розплакалась, пригадавши свою маму.
Вона так раділа тому, що я змогла отримати цей грант на навчання у найпрестижнішій школі. Добре, що вона не бачила того, як мене тут прийняли і не знає, як в цій школі ставляться до стипендіатів.
Це раніше я була гордістю школи і найкращою учиницею, а тепер мене вважали нікчемою і злидаркою.
Важко зітхнувши, я налила собі чаю і взяла шматок пирога.
Смачна мамина їжа трохи мене заспокоїла і навіть підняла настрій.
Поївши, я взялася розпаковувати валізи і складати одяг у шафу. З цим я справилася досить швидко.
Я вже встигла помити підлогу в кімнаті і прийняти душ, а моєї сусідки по кімнаті досі не було.
Цікаво, де вона до цих пір ходить? Може сидить у бібліотеці? Завтра я теж планувала туди сходити.
#35 в Молодіжна проза
#7 в Підліткова проза
#533 в Любовні романи
#46 в Романтична комедія
перше кохання, від ненависті до кохання, мажор і звичайна дівчина
Відредаговано: 12.11.2026