Розділ 1

Магда, захекавшись, вийшла на вершину Драконячої гори. Тільки тепер помітила на сукні реп’яхи й почала поспішно їх відривати. Негоже, щоб наречений побачив її у такому вигляді. Принаймні, вона сподівалася, що їй трапиться благородний дракон, який стане її нареченим, а не так, як Стефан. Розкидався гучними фразами про кохання, а щойно мова зайшла про одруження, він одразу відмовився. А у її віці соромно засиджуватися у дівках. Всі подруги заміж повиходили, Роксана вже друге маля бавить, а вона й досі в дівках.

Ні, цього року Магда твердо вирішила вийти заміж і байдуже за кого. Не хоче Стефан, то буде інший. Дракон. У них якраз шлюбний сезон почався. Тільки треба ще його вполювати. Магда дівчина видна, з товстими світлими косами, рум’яними щічками, блакитними очима та пишними формами.  Вона сіла на траву й сподівалася, що під блідим світлом місяця, дракон її побачить. От Лорана заздритиме. У дракона, що жив неподалік від їхнього селища, величезний замок, набитий золотом. Магда точно не знатиме злиднів. І хоч ніхто з місцевих жителів не бачив дракона у людській подобі, проте дівчина була впевнена — він красень. А як інакше. Про красенів-драконів складають легенди. З довгим чорним волоссям, бронзовою шкірою, мускулистими руками та кубиками на животі, вони являли собою ідеал краси. Вродливий і багатий, чим не ідеал?

Магда вибрала з торбинки пиріжок, відкусила шматочок та блаженно заплющила очі. Таких пиріжків вона готувати не вміла. Раділа, що прихопила з собою мамині пиріжки й могла втамувати голод. Ще два пиріжки залишилися в торбинці на потім, адже невідомо чи з’явиться той дракон.

Над головою почувся шум й щось важке опустилося за спиною. Магда широко всміхнулася. Дракон! Нарешті прилетів її викрадати! Вона аж знудилася поки чекала. Луската сіра лапа потягнулася до торбинки з пиріжками. Дівчина схопилася за дракона і він здійнявся у небо. Магда сильніше стиснула лапу, яка тримала торбинку, й боялася упасти. Не так вона уявляла свій перший політ з нареченим. Гадала, вона велично сидітиме на спині, а не бовтатиметься, висячи на лапі.

На щастя, вони швидко прилетіли до замку і дракон приземлився на одній із веж з відкритим балконом. Магда, разом з торбинкою впала на підлогу. Дракон заревів і дівчина боязко схопила торбинку. Скочила на ноги, випросталася і сподівалася, що дракон оцінить її вроду. Він перетворився на чоловіка.

Світле волосся густими кучерями торкалося плечей, зелені очі жадібно дивилися на торбинку, на щоці простягався шрам, обличчя вкрилося дрібними бородавками, а на округлому животі ледь застібалася жилетка. Замість очікуваних кубиків на животі, очевидно був один великий кубик. Магда розчаровано зітхнула. Зрештою, зовнішність не головне, незліченні скарби у цього дракона точно є. Не витримавши тиші, дівчина грізно поклала руки в боки:

— То як, будеш одружуватися?

— Я? — дракон розгублено перепитав і відступив. Магда насупила брови:

— Ти. Викрадати порядних дівчат тобі нічого не завадило. Тепер, як благородний джен…, дракон, ти зобов'язаний зі мною одружитися. Мою репутацію зіпсовано, боюся уявити, що говоритимуть люди, — дівчина вдавано схлипнула. Про репутацію явно перебільшила, ніхто ж не знав, що вона тут. 

— Дивні у людей закони, — дракон почухав потилицю, — якщо одружуся, ти пиріжка даси?

— Дам, — Магда витягнула з торбинки пиріжок і простягнула чоловіку. Він підійшов, схопив їжу та відскочив назад. Двічі перекусивши, з’їв його повністю. Облизав пальці від варення та озвучив свій вердикт:

— Смачно. Ну, якщо одружуватися обов’язково, то будеш такі мені щодня випікати. Замок у мене великий, є що прибирати. Там павуки цілі килими сплели. А ще город, сад, одним словом сумувати часу не буде.

Магда скривилася. Не так вона уявляла подружнє життя. Їй хотілося розкішних суконь, прикрас, а не фартуха та швабри. Вона підозріло зіщулила очі:

—  А слуги? Я гадала у тебе купка слуг.

— Їм платити треба, а у мене залишилася лише скринька золота.

Скриньки золота явно не вистачить на розкоші, через які має заздрити Лорана. Дівчина приклала руку до грудей біля серця:

— Аякже незліченні скарби драконів?

– Вони й були незліченними, поки нам не заборонили красти. Не журися, всі обов’язки у замку виконуватимеш сама, станеш повноправною господинею. До речі, я Явзар і страшенно голодний. Спускайся на кухню і приготуй мені пиріжки.

— Зараз? Вночі?

— Я ще не вечеряв. Приготуй пиріжки, інакше мені доведеться спробувати щось інше, — Явзар хижо глянув на Магду і вона від страху втиснула голову у шию. Дракон явно натякнув, що може з’їсти і її. Не про такого нареченого вона мріяла. 

Не сперечаюсь, попрямувала за драконом. Він привів її на кухню та запалив свічки й пічку.

— Все необхідне знайдеш у шафі, а у мене ще справи є. Скоро повернуся, сподіваюся до того часу ти впораєшся, інакше…, — що станеться у такому випадку чоловік недоговорив. Схопив яблуко й одним укусом відкусив одразу половину. Гордо розвернувся і вийшов за двері.

Магді хотілося вити від розчарування. З цим заміжжям вона добровільно пішла у рабство. Замість розкішних суконь, прикрас, слуг, вона цілими днями готуватиме, прибиратиме та гонитиме павуків. А якщо їжа не сподобається, то наречений може з’їсти і її. Не хотілося ставати закускою дракона. У паніці Магда вирішила тікати.