Кажеш, ніхто не постраждає?

СЛАВА

Протирала листя в холі й дивилася, як його високість Дракула удає, ніби мене тут немає.

Обманув мої сподівання? 

Ні.

Якби став випитувати, що було і чи було взагалі, я б напружилася.

А як удає, що нічого не було - точно не пам'ятає і боїться, що було. І намагається тиснути на психіку.

Ну тисни. У тебе максимум місяць, а потім ти дізнаєшся про затримку. Ти, а не твої батьки. І тоді що? Годинник цокає. У тебе буде максимум місяць, щоб умовити мене позбавитись наслідків сьогоднішньої ночі.

Тоді я тебе й дотисну.

Безжально.

Хотілося нажалітися, внести розбрат у цю вилощену ідеальну сім'ю. Показати синці й, простигосподи, засоси. Вимагати пробачень і справедливості.

От якби він так вчинив з будь-якою з гостей?

Але ж так я нічого не досягну.

Тому я закрила всі видимі докази того, що між нами було цієї ночі. Але вони пропікали мене зсередини. 

Синців я не боюся. Он і в хазяйського сина ніс розбитий. Це трохи втішає. І синці на ньому теж є. Якби піти в поліцію, то зовні все було б схоже на зґвалтування - і мій спротив, і на безжальні й безсоромні домаганя.

От тільки головного доказу не було.

Тому й відмажуть. Легко. 

А я не дозволю, щоб їм було легко.

Дракула, теж у светрі з високим горлом, світив розпухлим носом і займався гостями. Похмеляв, як сказали б у нашому селі.

А тут це якось красиво називається. Аперитив чи що?

Найбрудніші наслідки вчорашнього гульбища з коридорів, сходів і холу я вже встигла прибрати. Але то тільки початок.

Тут роботи на тиждень, а зробити все треба буде за день.

Такого насиченого вихідного у мене ще не було.

Та й нічка теж не з тих, які забудеш.

Досі той запах відчувався і підіймав волоски на руках від дивного збудження.

Шкіра все ще пам'ятала ті п'яні доторки й стискання. У вухах чулися слова, призначені якійсь іншій дівчині. Мимоволі вигадувала, як це могло б бути насправді, якби я була не я, а та Аліна, яку він хоче сюди повернути. 

Це ж треба, закоханий Дракула. Смішно. І дивно. 

А ще - заздрісно. Та Аліна...

Цікаво, якою треба бути, щоб такий, як  Дракула, закохався?

А, не цікаво. Не сліпа. Он хто біля нього - самі красуні, які на все згодні, щоб бути поруч.

Їхні проблеми.

Мене теж кохатимуть. І приходитимуть не п'яні, і не затулятимуть рота. А я не кричатиму. Я...

Адреналін все ще кипів у крові.  Уява малювала картини страшної помсти. 

Ну знаєте - такої, яку подають холодною.

Плани.

Ви часто пишете плани, коли чогось дуже хочете,  чи просто кидаєтесь у бійку, а там уже розбираєтесь по місцю?

У мене і так, і так буває. Бо насправді перше почуття - воно від душі. А душа в людини - це все,  що для неї найцінніше. Через що не можна переступити.

Але потім пригадаєш все і бачиш - можна було інакше. І результат був би кращий.

Набагато краще все виходить, коли є план.

Що може насправді, а не в уяві, вдіяти дівчина, яка не має ніякої влади над хлопцем і його батьками, щоб він відчув приниження й каяття за те, що її зачепив?

Не вину, бог з нею,  у таких хто завгодно винуватий. крім них самих. А щоб пожалкував про той день, коли вирішив налякати й принизити. Щоб поплатився - і грішми теж, не тільки нервами й соромом. Бо сором там і не ночував, а гроші вони цінують. Може й здогадуються, що без грошей вони не те щоб ніхто, ні - гірше.

Без своїх статків вони такі ж, як всі інші. А це нестерпно для вищих істот.

Я змогла придумати тільки одне - затоксити Дракулу, повільно вливати у його красиві вуха отруйну брехню. Щоб він хоч на якийсь час перестав відчувати свою вищість. Зрозумів, як воно - залежати від когось.

Недавно  слухала подкаст про токсичні відносини. Про те, як людину помалу отруюють, змушують боятися, а іноді й лікуватися все життя - після нібито турботливого ставлення до неї токсика.

Хто такі токсики? Люди, які вас пристосовують для свого користування, роблять з вас слухняну перелякану ляльку - але не грубо, а делікатно. Удають турботу про вас. А насправді роблять вас залежними від себе. 

От і я зроблю Дракулу залежним від своєї думки про його високість.  

І ця думка буде опускати цього поганця нижче плінтуса.

Гарна ідея?

От тільки як стати токсиком, якщо все життя мене вчили думати про всіх, хто поруч, і не шкодити людям, бо так робити - неправильно?

Це називається стратегія розумних - коли виграють всі. А є стратегія бандитів - коли йдуть по головах. Там бандит теж виграє, от тільки на найкрутішого знайдеться ще крутіший.  Мені так психологиня казала. Коли вчергове проводила виховну бесіду.

Бо знаєте, в інтернаті діти живуть надто близько, майже нема де усамітнитись. 

Це іноді так бісить, що хочеться просто прибити всіх, до кого дотягнешся. 

Я ж все життя між люди. Воно в'їлося під шкіру хоч  спершу й важко було. Але потім звикла. 

Не смій гнути й міняти когось, щоб тобі було комфортніше, бо й тебе  так поміняють, що мокрого місця не залишиться. Тільки так  можна вижити  - коли даєш іншим.

Всі мають право бути такими, як їм хочеться. Тобі не подобається? Поки це не шкодить нікому - не твоє діло. Ти може теж комусь дивна, смішна або противна.

От тільки мені тут шкодили, шкодять і не збираються зупинятись.

Так красиво, так чуйно отруюють. Не всім бути красивими, не треба битися, ти ж дівчинка. - оце воно, я все з виховних бесід пам'ятаю. Це і є токсичність - коли м'яко стелять, гнуть під свої потреби. І ласкаво приказують, що тобі ж так буде краще.

А насправді - чого це мені буде краще, якщо я поміняюся для чужої користі? Мені гірше буде. Завжди гірше, коли міняєшся не тому, що це треба тобі, а щоб комусь догодити.