В цьому домі не треба бути дуже інформованим. Явно не корисно для кар’єри.

СЛАВА

Добре вкритись ковдрою, уже побажавши дідові доброї ночі.  І слухати, як дощ зі снігом ляпає по відливу. Завтра доведеться по коліна в напівзастиглій воді йти додому. Зате у мене є дім.  Я хочу, щоб він був багатший. І не топити дровами, щоб не псувати екологію. І  все одно він мій, і я його люблю…

Мені уже почало щось снитися, коли двері рипнули. 

От же ж. Хтось з гостей помилився кімнатою. Хоча як? Вони ж на третьому. 

Як же ж треба нажлуктитись, щоб переплутати один з двох поверхів! 

От і розбирайся тепер. Сама винувата. Не звикла зачинятись. Не було від кого. 

Як не дивно, я не злякалася. 

Та й чого лякатись, хоча звісно та компанія мене навряд забула. Але вони не у себе вдома. А хазяйка не з тих, що дозволяє бешкетувати. 

Підлога тихо озвалася під чиїмись легкими корками, і на мій рот опустилася долоня, що пахла дуже знайомо. Так, як ота одіж для діда.

Дракула прийшов помститися. Тримайте мене семеро.

Думає, я сплю?

- Тихо мені, і ніхто не постраждає. -  в ніс б’є запашина перегару, а в голову думка про те, що я впіймала свій шанс. Зґвалтування плюс вагітність - подвійне бінго для цих вищих істот.

Викручую руку, а лівою б’ю майже навмання, та попадаю правильно, бо моє лице тепер  вільне. І я знову можу вдихнути все той же запах приємного парфуму, а от потом від Дракули поки що не пахне.

Він сичить від болю. 

А що собі гадав? Не перший раз мене бачить.

- Я проти того, що ніхто не постраждав.  - сичу у відповідь. - Я за те, щоб страждали ті, хто мені заважає.

- Ти ба, я теж. - варнякає це набухане непорозуміння. - Ти мені носа розбила.

- Ну така твоя доля.  - роблю останнє попередження, воно ж перша провокація. - Тікай звідси, а то ще щось собі розіб’єш об мої руки. А може ноги.

- Цить. - майже тверезо відповідає. - У мене ділова пропозиція. Джаст бізнес. Тобі гроші треба?

- Кого треба вбити,  начальнику? - питаю іронічно.

- Поки що нікого. Мати вигнала з роботи дівчину, ми з нею тут, а… не твоє діло. Я хочу, щоб її повернули. Бо це несправедливо. Вона одна в матері. І ці гроші їй були потрібні.

Здивував. Можна сказати - вразив.

- Стопе. - вношу ясність. - Я вже не кажу про те, що гроші потрібні й мені. І що кухарка казала - вона сама пішла, без попередження. Тому мене й узяли.  То все лірика. Ти щось мутиш.

- Яааа? - п’яно дивується п'яна мамчина Дракула.

- Ти. Як їй потрібні гроші, то й дай їй гроші, які пропонуєш мені. Які проблеми?

Він злісно засопів. 

В темряві не було нічого видно, от тільки запах, як від діда, коли нап’ється Ще не перегар, а просто спирт з легень виходить. І парфум такий гарний, спокійний. Наче в лісі влітку на галявині. Соснова смола, листя і шкіра того гаманця. 

Словом,  я б не заперечувала, нехай би тут завжди так пахло. А от він мені в кімнаті зовсім не треба. Бо хазяйка погано спить, мало що спросоння видумає. Що я її пташенятко хочу звабити.

Бо я хочу. Ну тобто те, що дідові тоді спересердя сказала. Звабити, завагітніти й зідрати грошей. А якщо це буде схоже на зґвалтування, тим краще. 

Тільки його милої мамусі тут не треба. Вона твереза. Одразу здогадається, хто тут кого примушує.

А Дракула не здогадається. Він же тут мужик і хижак. У нього сьогодні матч-реванш. Не вийшло з гаманцем, спробує принизити по-іншому.

- До речі, вона, ну Аліна та, не вагітна від тебе? - дражню цього плюшевого тигра.

- Не твоє діло. Не хочеш по-хорошому, я тебе звідси інакше виживу. Тебе викинуть на мороз, і дуже скоро.

Так, пішли балачки. Так він зовсім з теми з’їде. Треба додати драми.

- Твоя мати мені сказала, що ми не можемо перетнутись. Я не на тебе працюю, не у тебе прибираю. І гроші ти мені не підкинув. Тепер я буду насторожі. І взагалі поскаржуся хазяйці. То ти бідне створіння, а не я. У нас...

- Мені діла нема, як там у вас. Мені треба забрати сюди Аліну. Там їй не місце, у її матері.  Там погано, мати п’є. - трагічним голосом повідала мені темрява із запахом спирту й екологічно чистої лісової галявини. От же ж.

- Нащо ти мені це розказуєш. Щоб я пожаліла? У неї є мати. Це рівно на одну матір більше, ніж є у мене. Дід теж п’є все, до чого може дотягтися. Віддай їй свої гроші й відчепись від мене. Ти мене не розжалобиш. Лоб здоровий. Дівчина у нього, ти диви! А на тобі дві дівки висіли й обжималися. Я все бачила. А ну геть з моєї кімнати! - спробувала я розсердитись, але мене розбирав нервовий сміх. Не так я собі уявляла зґвалтування, ой не так.

- Тут твого нічого нема, потворо. - нарешті розвів пари Дракула. -  Не твоє діло, хто на мене вішається. Я з тобою зараз зроблю все, що захочу. І тебе заміж ніхто не візьме. У вас в селі ж не беруть порчених?

Нічосі, заявочки, це він про що?

- Як у тебе зайвий ніс і очі, спробуй. - мене аж зло розібрало. - У нас в селі три каліки залишилося. Пенсіонерки. Бо роботи нема, доїхати ніяк, і взагалі нічого цікавого. От з тобою одружуся. Ти багатий, тупий і слабак. Те, що треба.

- Та нападай уже, скільки можна! А я зароблю  ... на пластику…

Це вже думала, поки відбивалася від того п’яного мурла.

Він врешті стомився й захропів. Тепер уже й потом штинило, і перегаром. А отим приємним запахом - майже ні. Намагаючись не дихати, я нарешті вилізла з-під нього. Забрала собі ковдру, існування якої між нами він хоробро ігнорував під час своїх домагань. Щільно завернулася в неї й спробувала заснути на підлозі, благо вона в цьому домі тепла.

Це ж треба так напитися. Ну я тепер йому покажу газлайтинг на повний зріст. Треба тільки гарно продумати історію мого жорстокого зґвалтування, щоб потім в деталях не плутатись. Та нічого не придумувалось, мене трусило і на душі було так гидко, як ще ніколи.

А ще я подумала, що проблем у цьому домі для мене додасться. Але треба якось протриматись до весни.