35

Чжао Сюй зламав печатку, і в тиші прозвучав короткий, скриплячий звук. 
Розгорнув лист, прочитав… глянув на вогонь в жаровні, тоді прикусив губу і перечитав ще раз, і ще… і тільки тоді підвів погляд.
- Лісу… батько захворів.

Лісу підвелась, наблизилась до Чжао Сюя і опустила долоні йому на плечі.
- Що ж сталось? Хтось ще в маєтку хворий? – пальці трохи стиснули тканину його сорочки. – Сумніваюсь, що твоя мати стала б писати тобі через якусь застуду.

Юнак прикрив очі.
- З тих пір, як ми одружились, вона робить вигляд, що мене не існує.

Лісу уважно подивилася на нього, ніби зважуючи, що зараз важливіше: втішити чи зрозуміти. Хмикнула:
- Цікаво… Вони ж обоє хотіли, щоб голова Шан віддав Тіньчжоу роду Чжао.

- Роду. Моєму батьку і його радникам, - Чжао Сюй похитав головою. – Не мені. 

- Щоб вони висмоктували з людей всі соки? Цяодань цього ніколи не допустив би! – в голосі Лісу прозвучав знайомий йому холод. Але тут вона додала вже м'якіше: - То як? Хоч не пошесть?

- Н-ні, - трохи затнувшись, відповів Чжао Сюй. – Тільки батько. Повернувся з полювання, зліг. Спочатку подумали, що на полюванні потрапив під дощ і застудився. Але ж… - голос у нього затремтів. – Він міцний, здоровий… що йому, тим більш заклинателю, якась застуда. Та потім… лихоманка все не минала. Наш лікар дає відвари… іноді краще стає… тоді все знову повертається.

- Он як… - задумливо протягнула Лісу. – Нам поїхати туди? Чи може, поки ще не так важко літати, на мечі полетимо?

- Матінка пише, батько взагалі був проти, щоб вона нам писала, – в його голосі прозвучав сумнів. Невже до нього справді звертались по допомогу? - Але вона просить мене написати комусь з багатших родів… з ким я добре ладнаю… спитати, чи зможуть прислати кращого лікаря.

Лісу криво усміхнулась.
- А раніш вони обоє все говорили, яка користь з твоїх розмов, листів і віршів! А тут ти ба як заговорили. Зв'язки… кращий лікар! Ні, звісно, я розумію, треба. Твій старий – ще той гад повзучий, але ж, мабуть, зараз тобі його шкода.

Чжао Сюй обернувся. Мовчки глянув на неї. На мить Лісу здалось, що він про щось здогадується. 

Та він просто написав і відправив лист. А вночі спав, пригорнувшись до неї, як завжди.