34

Після від'їзду гостей у маєтку запанувала звична, так приємна Чжао Сюю напівсонна тиша. Було чути тільки приглушені кроки слуг і тихе потріскування жаровні. Найбільш термінові справи наближались до завершення. Під кінець осені стала псуватись погода, і вже не треба було відправлятися з візитами до сусідів чи готуватись приймати когось у себе. І навіть звірі й плазуни причаїлися у своїх норах, ніхто з людей не скаржився на зруйновані комори чи огорожі, не відправляв листів про те, що надвечір страшно виходити з дому. 

Майстри нарешті взялися за старий будиночок у найвіддаленішому дворику. Судячи з старих записів, це був прихисток на випадок, якщо хто з заклинателів роду хотів відійти від мирських справ і піти в усамітнення. Лісу вирішила влаштувати там свою майстерню. 

Тихо. Достатньо далеко від головного житла. 

Управляючий сказав, якщо не буде надто сильної негоди, до зими, може, все буде готово. 

Чжао Сюй не питав, що саме Лісу збирається досліджувати чи майструвати. Коротких фраз «це магія іншого шляху» або «замовлення голови Шан» йому було достатньо. Його ж власна мрія збулась: в усіх кімнатах стояли вази з квітами, мандрівні торговці привозили найновіші книги, а кухарка не дивувалась його бажанню готувати, а охоче ділилася з ним своїми рецептами і сама вчилась тому, що краще вмів він. 

Частина яблук пішла на варення – тітонька Лю готувала його просто надзвичайно. Солодке, пахуче, в золотистій рідині застигали, наче в бурштині, рожевуваті шматочки. Ряди глечиків, захищених магією від порчі, стояли на полиці в погрібі.

Дні ставали все коротшими і холоднішими. І, коли вже випав перший сніг, прикривши, наче тонкою вуаллю, вимощені каменем доріжки в саду, прибули листи.

Чжао Сюй сидів разом з Лісу, гріючись біля жаровні з вугіллям, яке тихо потріскувало. Читав роман, поки Лісу, по-котячому розлігшись на щільному, пухнастому килимі, розбирала якісь старовинні записи. Неочікувано в двері постукали, зайшов слуга і подав на срібній таці листи.

Коли слуга вийшов, Лісу підняла голову:
- Що там?

- Запрошення з Наюн Шан… - відповів Чжао Сюй, глянувши на візерунок на сувої і знак. – Пані Тан надіслала мені новий трактат з медицини. І… лист з Вайцин. Мала печатка. Матінка пише.

Лісу хмикнула.
- Прочитаєш трактат, я теж гляну, добре? В Наюн навідаємось, не питання…

- А погода? – занепокоївся Чжао Сюй і глянув у вікно. – Раптом хуртовина?

- Артефакт переміщення до того часу буде вже працювати ідеально, - Лісу усміхнулась. – Тим більш, на Наюн я його в першу чергу налаштовувала. 

- Тоді першим відкривати лист від матінки, як гадаєш? – Чжао Сюй знов перевів погляд на печатку. Задумливо покрутив лист у руках. 

- Можна… хоча не думаю, що там щось цікаве. Або про гроші, або знов питатиме, коли внуки! – фиркнула Лісу.