31

Колеса карети загуркотіли по каменю подвір'я. Лісу на мить піднялась, виглянула у вікно. Глибоко вдихнула і видихнула. Так і є – голова клану Чжао приїхав розкішною каретою, з супроводом… не як батько до сина, а як володар до підлеглого. 

Пройшлась по залу для прийому гостей, глянула, чи все як слід, поправила срібну курильницю на крихітному столику в кутку. По кімнаті тонкою цівочкою плив димок. Пахло сандалом. Лісу ще раз провела по блискучому металу кінчиками пальців. Погляд став майже замріяним. 

Невдовзі зайшов Чжао Сюй. Вона перевела погляд на нього, кутики губ злегка піднялися в усмішці. Чжао Сюй повільно, безшумно розкрив і закрив віяло з витонченим, ніжним малюнком вишневого цвіту, а тоді трохи сильніше стиснув ручку в руці. Сів в крісло хазяїна дому, вирівнявши спину, навіть дещо занадто. Лісу влаштувалася в кріслі поряд, розправивши ніжно-блакитне плаття з тонким, скромним шиттям і склала руки на колінах, як і годиться покірній, непомітній дружині. 

Нарешті двері відкрились. Слуга сповістив: 
- Голова Вайцин Чжао!

Чжао Сюй мимоволі здригнувся від знайомого важкого звуку кроків. Стиснув ручку віяла ще сильніше, і Лісу ледь помітно торкнулась його руки кінчиками пальців. 

Вони одночасно піднялись, вітаючи гостя. Чжао Шенши різко, хрипло обірвав церемоніальне привітання:
- Годі вже цих дурниць, сто раз чув! – нахилив голову, обводячи уважним поглядом зал, ніби оцінюючи вартість кожної речі, і сина на місці, що колись належало голові Тіньчжоу. – Що ж, непогано, непогано, тут вже не те звалище, що я застав, як вас сюди привіз. Та звісно, син голови Су у своєму домі порядкує краще.

- Перший панич Су і живе своїм домом довше, - тихо мовив Чжао Сюй. – Радий вітати вас в Тіньчжоу, батьку. 

Чжао Шенши швидко пройшовся до крісла, призначеного для почесного гостя, сів і кілька разів коротко постукав пальцями по бильцю. 
- Якби не податки, я б нізащо не їхав в цю глушину!

Лісу схилила голову, і підвіски на шпильці в її волоссі мелодійно дзенькнули.
- Шостий панич Шан, навпаки, каже, що тут його надихають тиша і спокій. Він в нас в гостях з нареченою, прекрасною Цзинмей-санжень. 

Пальці голови Чжао стиснули бильце крісла.
- Он як. То в вас вже розваги, гості… 

- Я не зміг відмовити голові Шан, коли він написав, що у подорожі його брат минатиме наші краї, - відповів Чжао Сюй і стиснув губи. 

- Звісно ж, - фиркнув Чжао Шенши і погладив бороду. – То он як ви живете. З такими поважними людьми знаєтесь. 

І назвав суму. Чжао Сюй і Лісу непомітно переглянулись: це було менше, ніж платив своїм покровителям попередній голова Тіньчжоу. Але тут погляд старого впав на курильницю:
- Ось ще це хороша річ. Нею мають милуватися гості в Вайцин… 

Чжао Сюй застиг на місці, але Лісу усміхнулась:
- Я з радістю вам її подарую, батьку. Така дорогоцінність повинна бути в руках справжнього цінителя.

Чжао Шенши збирався щось сказати, але тут слуга сповістив, що у сусідню кімнату подано вечерю.
______________
Примітка:
Цзинмей – «спокій і мир»; санжень – титул мандрівної заклинательниці поза кланами і школами