27

- Знаєш, іноді я думаю, що на війні і на полюваннях було легше, - Лісу потерла скроні кінчиками пальців, втомлено кліпнула… різким рухом руки змахнула зі своєї частини столу зім'яті папірці, і вони зашелестіли, посипавшись на підлогу. Розрахунки, чернетки листів сусідам, списки постачальників, боржників, майстрів.

Коли вже це все закінчиться?! Здавалось, питання множились, як хвости червоної ящірки – рубаєш один, натомість виростає три…

Чжао Сюй глянув на неї широко відкритими очима.
- Але ж на війні було небезпечно…

- Хай так, але тут я просто вмираю від бажання щось розтрощити! – зізналась Лісу. 

Він обережно відсунув подалі важку бронзову чорнильницю.
- Тільки оце не чіпай… якісне чорнило, навіть закляттям ще спробуй виведи.

Вони жили власним домом вже місяць. Найняли слуг, які привели до ладу спочатку хоча б пару кімнат… викликали майстрів – а далі розбиралися з усіма справами, що так і залишилися невирішеними після смерті останнього нащадка роду Мінь, правління попереднього голови Шан і війни на кордоні. 

Лісу була рада хіба що одній знахідці – клановій бібліотеці. Книги непогано збереглись. І, розбираючись в описах технік, вона іноді навіть забувала про обід. 
Все ж інше… кому заборгував клан Мінь, хто заборгував клану, які податки повинні платити селяни і ремісники, з ким клан раніше підтримував зв'язки і кому слід написати про шлюб «спадкоємиці» з першим паничем Чжао… вона чесно намагалась розібратись! Але бачила, що найкраще їй вдавалось сидіти поряд з Чжао Сюєм, жувати солодощі і цілком щиро хвалити його. З усім іншим він справлявся сам. 

Ну справді, як його це все не дратує?! І як він тримає стільки подробиць в голові?
Від самої думки про це у Лісу починала сіпатися повіка.
Вона сама намагалась скласти листи, які повинна написати дружина молодого спадкоємця. Але гора чернеток перед нею росла, терпець уривався, і врешті-решт бідолашний Чжао Сюй просто продиктував їй потрібні слова.

От і тепер вона зім'яла аркуш, що ще залишився перед нею. 

Чжао Сюй залишався таким же спокійним, наче вода в озері. Тільки злегка прикусив кінчик пера.
- Можливо… краще буде, якщо ти займешся тренуванням охорони? А трохи пізніше, як розберемося з грішми, можна й учнів запросити?

- О ні, тільки не дітлашня! – простогнала Лісу, навіть відсахнувшись. – Роль наставника – не для мене…

- Чому? – Чжао Сюй трохи схилив голову набік. – Мене ж ти навчила.

Лісу зітхнула.
- З дорослими ще можна мати справу. До того ж, землі обороняти потрібно. Але зранку до ночі повторювати одне й те саме, наче папужка пані Шан?.. та в мене ж енергія викривиться!

- Тоді спершу охорона, - кивнув Чжао Сюй. – І варто буде сходити на полювання. До мене дійшла звістка, що люди не хочуть знову іти в шахту, бо там… щось з темною енергією… - він наморщив чоло, - чи якась істота поселилась… 

У Лісу засяяли очі.
- Розберусь!