23

З кімнати безшумно, наче тінь, вислизнула служниця. Чжао Сюй зайшов слідом за Лісу і зачинив двері. Оглянувся. Пройшовся по кімнаті, не зважуючись дивитися на широке ліжко, застелене білосніжними простирадлами. Тоді ніяково сказав, затинаючись:
- Якщо що… я можу лягти спати на підлозі… - і, вийнявши з волосся шпильку, попробував пальцем кінчик, чи достатньо гострий.

Лісу озирнулась, прислухалась. На кінчиках пальців засвітились іскорки – вона перевірила, чи немає талісманів стеження. Магія не відзивалась, але Лісу все одно хмурилась.
- Можуть стежити… підслуховувати… - вона обвела поглядом ширми і дерев'яні панелі, - без магії навіть, достатньо підкупити слуг. Тіньчжоу надто ласий шматочок.

Вона підійшла ближче, забрала у нього шпильку і роздратовано відкинула кудись в куток. Метал тихо дзенькнув.

Роздратовано фиркнула. «Він що, зібрався, як в книжках, забруднити простирадло власною кров'ю? А раптом комусь спаде на думку перевірити чарами?». 

Чжао Сюй обійняв її, притулився щокою до її щоки. З його зачіски вибилось пасмо волосся і трохи лоскотало їй шкіру. Лісу застигла. Відчуття їй подобалось – і саме це непокоїло. 

- Що ж нам тоді робити… - ледь чутно спитав він. – Якщо… якщо збрехати не можна?

- Зроби хоч щось! – трохи роздратовано відповіла Лісу, смикнувши плечем. 
І прикусила язик, щоб не додати: «просто щоб все це закінчилось швидше». 

Він знову підняв її на руки, відніс і вклав на ліжко, а тоді обережно опустився поряд. На мить обоє завмерли, просто вирівнюючи дихання. Тоді Лісу припіднялась, розплела важку весільну зачіску, і волосся темною хвилею розсипалось по плечам. Чжао Сюй погладив її по голові, а тоді його пальці обережно занурилися глибше в волосся, м'яко і ніжно потираючи шкіру на голові. 
- Ооо… так краще, - видихнула Лісу, примружившись.

Грітись біля нього було навіть приємно. Він гладив її повільно, лагідно, ні на чому не наполягаючи, але коли несміливо потягнувся за поцілунком, вона відповіла і притиснулась міцніше. Здавалось, він прислухається не те що до кожного її руху, а навіть до дихання. Лісу сама не помітила, коли перестала чекати від нього чогось неприємного.

…Коли потім вони лежали, обійнявшись, Лісу провела кінчиками пальців по плечу Чжао Сюя і спитала:
- І звідки ти все це знаєш? Я навіть не чекала…

Він тихо, щасливо засміявся.
- Просто я багато читав.

Вона усміхнулась у відповідь, але тут пальці знову зачепили старий шрам на його спині. І посмішка розтанула вмить.

Дуже скоро дехто за це відповість.