22

Дотик був коротким, обережним. Наче Чжао Сюй боявся зробити щось проти її волі. Лісу вдячно усміхнулась – поцілунки вона терпіти не могла. Мокро, гидко… наче черв'яка в рота сують! А краще б цукерку дали. Вона була переконана, що всі ці залицяння приносять радість тільки в усіх тих дурних романах. 

Хоча, й романи часто завершуються нещасливо. Життя ж – тим більш. 

Чжао Сюй обережно відсторонився і почервонів аж до кінчиків вух. Лісу кинула погляд вбік – на слугу, який наближався до них з келихами весільного вина на блискучій таці. Хоч би Цяодань не пожалів найдорожчого і найміцнішого! Бо вона не була впевнена, що тверезою стримається і не втече, або не влаштує скандал. 

Слуга поставив тацю на столик, і келихи злегка дзенькнули. 

Коли вона погоджувалася з ідеєю Шан Цяоданя зруйнувати владу голови Чжао зсередини, шлюбна ніч в її думки зовсім не входила. Тепер, коли Чжао Сюй дивився на неї закоханими очима, а в храмі пахло ладаном і вином, Лісу вимушено усміхалась, прораховуючи, що буде безпечніше.

Наодинці запропонувати йому випити ще, напоїти до безтями, а на ранок збрехати, що все вже сталось?
Сказати, що вдарить, якщо він посміє розпустити руки?
Чи самій напитися до втрати свідомості і якось перетерпіти? Все ж дитина потрібна, бо тоді вже ніхто не посміє сумніватися в її шлюбі і праві на землі. 

В підігрітому вині відчувалась гострота спецій, до щік прилив жар. Лісу зробила великий ковток і видихнула вже спокійніше. Чжао Сюй пригубив тільки трохи, для годиться, смішно поморщився і прошепотів:
- А в книжках писали, що вино таке смачне… воно ж гірке!

Лісу хмикнула:
- В книжках багато що пишуть. 
І допила напій з обох келихів, різко, швидко, як чоловік. Хміль не брав. Вона обернулась, і поглядом знайшла серед гостей Шан Цяоданя. Той кокетливо обмахнувся віялом, ніби підтверджуючи, що напій лише трохи міцніший за водичку.

Все передбачив, гад повзучий!

Чжао Сюй підхопив Лісу на руки і попрямував з нею по червоному весільному килиму до паланкіну, який мав відвезти їх в усамітнений будиночок, підготовлений для молодят. 

Вона мимоволі напружилась. Дотик сильних рук. Тепло. Лісу відчула, як швидко, схвильовано б'ється його серце. 

Ледь чутний шепіт:
- Все буде добре.

Лісу зморщила ніс.

По дорозі їх обсипали пелюстками півоній і пшеничним зерном – на знак процвітання і любові. Дурний звичай! Кілька зернин закотилися за комір. Пелюстки липли до щік, плуталися в волоссі. І хто все це придумав…

В паланкіні Чжао Сюй обережно опустив її на сидіння і відсторонився. Опустив голову. 
- Лісу… я сам би ніколи не поспішав… але голови кланів… все вирішили за нас… пробач… - наприкінці його голос прозвучав майже нечутно. 

Вона прикрила обличчя віялом. Бідний, він зовсім не здогадується, скільки зусиль вона сама вклала в те, щоб сидіти тут поруч з ним!

Мовчала. Завіса ледь помітно коливалася від руху. В тиші було чути кроки носіїв і поскрипування дерева. Звук музики і пісень поступово віддалявся, поки зовсім не стих. Лісу глянула в вікно. В кінці алеї було видно стіни, що відгороджували внутрішній дворик. 

Паланкін ненадовго зупинився. Почувся глухуватий стукіт, потім – скрип воріт. Знову рух. А тоді слуги опустили паланкін і відкрили двері невеликого будиночка. В напівтемряві передпокою поблискували лампи. Солодко пахло медом і сандалом. 

Лісу зробила крок вперед.