79

- Невже маленька неслухнянка не знає, що на цю виставу юним недосвідченим леді приходити заборонено?

Його руки вперлися в стіну, замкнувши мене в кільце, а оскільки мій ніс упирався йому в ділянку сонячного сплетіння, довелося задерти голову, щоб подивитися в очі.

- Я вже достатньо доросла й розсудлива, - спробувала заявити зухвало й гордо, але вийшло якось перелякано й невпевнено.

- Цікаво, що скаже твоя матуся, коли дізнається, де її невинне дитятко проводить час? - його голос став заворожливо хрипким.

Дихати з кожною хвилиною ставало дедалі важче, я почувалася ніби в кільцях удава: ще трохи - і він мене розчавить.

- Нічого не скаже, - заявила якомога нахабніше, зібравши докупи рештки своєї хоробрості.

- Я так не думаю, - прошепотів він і несподівано почав нахилятися.

«О, ні!» - лише й устигло промайнути в мене в голові, а наступної миті наші губи торкнулися одна одної, і мене ніби пронизала блискавка. Серце рвонуло вперед із потроєною швидкістю.

- Що ви робите? - видихнула я, щойно він відсторонився.

- Не знаю, - його відповідь відгукнулася в мені хвилею жару.

Цей голос із легкою хрипотою не залишав мені жодного шансу - ніби позбавив мене волі. А його руки вже зімкнулися на моїй талії, чоловік владно притиснув моє тремтяче тільце до своїх грудей і знову почав цілувати. Це було божевілля, але яке ж солодке. Раніше я ніколи не відчувала нічого подібного. Я зовсім утратила голову: існували лише його губи, його руки. Тепер уже сама тягнулася до нього, обвила руками його плечі й щосили притислася. Унизу живота спалахнув такий вогонь, що я мимоволі вигнулася дугою, намагаючись бути якомога ближче.

Коли герцог відірвався від моїх губ, усе попливло перед очима, ноги стали ватяними, і якби не його сильні руки, що тримали мене, я сповзла б на підлогу.

«Усе-таки глава Таємної канцелярії володіє магією, інакше це не поясниш», - саме так я згодом виправдовувала свою непристойну поведінку, згадуючи цю пригоду.

- Яка ж ти солодка, - прохрипів він, і в його голосі вчулося здивування, ніби й сам цього не очікував.

Свідомість не поспішала до мене повертатися, а тіло діяло саме по собі. Я зарилася пальцями в розкішне темне волосся герцога й притягнула його обличчя до себе, знову вимагаючи поцілунку. І він не забарився - підхопив мене над підлогою, ще міцніше притискаючи до себе. Тепер його губи були жадібними й наполегливими, а руки вирушили в мандрівку моїм тілом, і я зовсім не заперечувала.

Не знаю, що сталося б далі, та й не хочу знати, якби нас не зупинило наполегливе покашлювання.

Герцог нарешті відпустив мене й лише підтримав, коли я похитнулася, - світ навколо витворяв якісь неймовірні карколомні кульбіти.

- Ваша світлосте, кхм… вибачте… невідкладна справа, - збентежено пробасив вартовий, перервавши наше усамітнення й тим самим урятувавши мене від безрозсудства.

- Яка справа? - сердито запитав Змій і разом зі своїм підлеглим відійшов від мене на кілька кроків.

Я притулилася до стіни, намагаючись віддихатися.

«Що зі мною сталося? Що він зі мною зробив? Це ж не я кілька хвилин тому висіла в найнепристойнішій позі на главі Таємної канцелярії лише з однією думкою: "Тільки б він не зупинявся!" Так, я запальна й часом зухвала, але все ж пристойна й вихована дівчина! Це все магія, точно!»

Дихання вдалося привести до ладу, а от у голові панував цілковитий безлад. Я ніяк не могла зрозуміти причини своєї легковажної поведінки. І навіть зараз, коли, здавалося б, уже все усвідомила, мені (о, жах!) хотілося повторення. І це вибивало з колії ще більше. Я ж не така вже й невинна, як вважає герцог, була з чоловіком і в значно ближчих стосунках, але ніколи цей процес не викликав у мене приємних відчуттів, а тим більше не змушував утрачати голову. А те, що я пережила зараз, було якимось божевіллям.