76

Вранці я прокинулася, як ніколи, бадьора, сповнена сил і нових ідей - одна краща за іншу. А коли мене відвідують ці тендітні крилаті створіння, всидіти на місці просто неможливо.

Я нашвидкуруч поснідала, чим викликала щире обурення Кет. Економка всіляко намагалася нагодувати мене «як слід», але я на ходу запхала до рота гарячий пончик, запила його чаєм і, на знак подяки за турботу, цьомнула її в щоку та вискочила за двері.

Сьогодні я знову перевтілилася в хлопчиська, розсудивши, що так буде найбезпечніше. Адже якби я вирушила містом у своєму звичному вигляді й хтось із нишпорок Таємної канцелярії побачив мене за розмовою зі Шкетом - а саме до нього я й прямувала, - герцогу залишилося б лише скласти два плюс два. І все. Кінець бідолашній Лисичці.

Цього разу я бігла обережно, тримаючись у затінку й намагаючись не потрапляти на очі вартовим. Шукати Шкета довелося довго: щохвилини я озиралася, щоб ненароком не вскочити до лабет шпигів Змія. Після тривалих пошуків знайшла хлопця аж в іншому кінці міста.

Привітавшись із шибеником, я безцеремонно вихопила в нього з рота люльку й демонстративно витрусила її. Сьогодні я була не в гуморі й не збиралася потурати його шкідливим звичкам.

- А-а-а, «той малий, якого Змій потягнув», - протягнув він з легкою насмішкою, геть проігнорувавши мою витівку. - І як це тобі вдалося вирватися з його чіпких лап?

«Еге ж... Чутки в нашому місті розлітаються швидше за вітер...»

Я насунула йому кашкета мало не на самі очі.

- Менше знатимеш - довше житимеш.

- Що, бува, поцілував Змія, а він тебе з несподіванки й відпустив? - не вгавав Шкет, лукаво зиркаючи на мене.

- Дурненький, - я легенько клацнула його по носі.

«І чим тільки забита голова в цього підлітка?» - подумки закотила очі до неба.

- А ти витягнув би мене, якби він таки запроторив за ґрати? - спробувала я перевести розмову в інше русло.

- Не запроторив би, - недбало відмахнувся Шкет.

- Отже, не зміг би витягти, - поспішила я з висновком.

- Зміг би! - твердо відповів хлопець.

І в його голосі було щось таке, що я беззастережно йому повірила.

Після короткої паузи він уже цілком упевнено додав:

- Але він би не посадив.

- Це ще чому?

- Бо герцог, хоч і остання сволота, - почав Шкет тим повчальним тоном, яким старші пояснюють щось нетямущим малюкам, - свою справу робить чесно.

В його словах було стільки поваги, що я не стрималася.

- Герцог і чесність - поняття несумісні, - невдоволено фиркнула у відповідь.

- Ні, зрозуміло, не всі його прийомчики можна назвати чесними, але він ще жодного разу не посадив невинного. Бере завжди або на місці злочину з речовими доказами, або знаходить такі надійні докази, що вже нікуди не подітися. А бували випадки, що злочинці самі все розповідали, як на духу. Подейкують, що Змій має такий дар, що може розговорити будь-кого, причому без примусу. Не знаю, чи це правда, але в Таємній канцелярії точно є свої методи допитів, тільки без серйозної причини вони нікого не беруть в обіг. А на тебе в нього нічого не було, лише деякі підозри. Тож не посадив би.