69

Помилувавшись результатом і звіривши його з оригіналом, відзначила, що схожість вражаюча. Питання про те, що я підставляю невинну людину, мене не хвилювало. А що? Ну не подобається вона мені! Суто з жіночої капості. До того ж язик не повертається назвати її невинною овечкою. Нічого спати з чужими нареченими! Нехай наречена й наївна дурненька, але це аж ніяк не виправдовує ані подружку Грига, ані його самого, швидше навіть навпаки. Тож так їй і треба.

Я навіть уявила собі картину, як мій колишній (швидше б уже він офіційно перейшов у цей статус!) дивитиметься на свою коханку, коли герцог заявить, що з'явився сюди за її запискою, та ще й із метою впіймати небезпечну злочинницю Лисицю.

Під час роботи весь час тихенько хихотіла, радіючи власній винахідливості й зухвалості. Це ж так весело, якщо його світлість почне шукати загадкову Лисицю в будинку Принца. От тільки моєму нареченому, гадаю, буде зовсім не до сміху. Мало того, що його застануть зненацька в доволі непривабливому становищі, а всі плани й надії вмить розсиплються, так ще й звинуватять у приховуванні державної злочинниці. Ні, герцог, звісно ж, не дурень і дуже швидко второпає, що тут щось нечисто, але легкий шок і короткочасний переляк Принцові гарантовані. Уявивши цю картину, я мимоволі розпливлася в усмішці.

Я ж матиму вигляд нещасної жертви обставин. Кому вигідно зірвати заручини? Правильно - коханці! От нехай із нею вони обоє й з'ясовують стосунки, а я, провернувши свою справу, тихенько заберуся додому.

Закінчивши з цінним посланням, відправила його з посильним герцогові.

Тепер залишалося привести до ладу личко й зачіску відповідно до ситуації та ролі, яку належало зіграти, вдягнути найскромнішу сукенку - і в путь, назустріч пригодам.

Усвідомивши, що отримую чимале задоволення від усього, що відбувається, а ще більше - від передчуття майбутніх подій, я здивовано подивилася на себе в дзеркало й прислухалася до власних почуттів. Дивно, але вже не болить… Невже минуло? Чи я взагалі не кохала, і це було лише захоплення? А може, характер у мене такий: не пробачаю зрад, назавжди викреслюючи негідника зі свого життя. Адже, як казала моя ба, той, хто зрадив одного разу, не замислюючись зробить це знову.

Хай там як, а на душі було легко, а дедалі сильніший азарт запалив у моїх очах блиск. Яка ж я все-таки нехороша…

Совість було спробувала подати голос, але розум швидко заглушив її своїми доводами. Зрештою, я не покірна послушниця монастиря Святих Дів, а злодійка і часом користуюся не зовсім чесними методами у своїй справі. Та й «солодка парочка» - аж ніяк не взірець для наслідування, самі напросилися, образивши наївну мене.

Лисичка - звір хижий, із гострими зубками й такими самими кігтиками, і себе скривдити не дасть!

Ближче до півночі я була вже повністю готова. На мене з дзеркала дивилася невинна овечка з прегарними сірими оченятами, що здавалися завбільшки з пів обличчя. Я спеціально їх підкреслила, щоб виглядали ще більшими. Провела мінірепетицію: звела бровки, зробивши погляд нещасним, попрацювала з мімікою перед дзеркалом, навіть пустила сльозу. Сьогоднішня вистава мала пройти ідеально.

Наближаючись до особняка Принца, я зволікала - мій план спрацює лише тоді, якщо ми з його світлістю підійдемо одночасно. Несказанно зраділа, коли побачила карету Таємної канцелярії. Герцог виявився пунктуальним.

От тільки чому він зовсім один? Я озирнулася, але нікого не побачила - вулиця в межах мого нічного зору була порожня. То що ж це, глава Таємної канцелярії приїхав на упіймання невловимої Лисиці сам? Я навіть образилася. Він мене зовсім недооцінює.

«Та на руду плутівку треба з десяток таких, як ви, ваша світлосте!» - ну, це, звісно, трохи перебільшено, але все ж не один на один. «До вашого відома, самовпевнений герцог, я з найменшого віконця вистрибну, у будь-яку шпаринку прошмигну - і ви навіть не помітите», - продовжила уявну дискусію. Настрій зіпсувався.

Поки я, внутрішньо обурюючись, прямувала до особняка, карета проїхала повз мене.