63

Щойно переступила поріг, до мене кинулася вкрай схвильована економка. На Кет не було обличчя.

- Марі, дівчинко моя, - вона обійняла мене й розплакалася. - Усе це так жахливо!

- Що? - злякалася я.

Невже за моєї відсутності тут сталося щось лихе?

- Ці нишпорки, вони весь наш дім перевернули… А потім ти зникла, я вже думала… - не договоривши, вона схопилася за серце й знову зайшлася слізьми.

І лише тоді я зрозуміла, що, йдучи з Григом, навіть не зазирнула до Кетті й нічого їй не сказала. А вона, моя бідолашна, вирішила, що мене забрали до Таємної канцелярії, і, певно, вже уявляла, як мене там катують і мучать. «Яка ж я егоїстка! Взялася розв'язувати власні проблеми й зовсім забула про дорогих мені людей!»

Я поспішила перепросити за свою неуважність і заспокоїти рідну людину, віддану мені всією душею. Кет одразу ж узяла себе в руки й навіть примудрилася насварити мене за легковажність, змусивши дати слово, що надалі такого не повториться. Зупинивши потік її повчань, натякнула, що зголодніла, й запропонувала випити чаю. Економка відразу заметушилася, і до неї повернувся її звичний доброзичливий настрій.

За чаюванням я розповіла їй про всі останні події, де була і що робила, щоправда, опустила подробиці своєї стервозної поведінки. Незабаром до нас приєднався Роджер, який хоч і не сказав нічого, але було видно, що він теж дуже за мене хвилювався. Я ще раз подумки насварила себе. Решту вечора ми провели разом. Мої друзі почувалися чудово, були веселими й сповненими наснаги після безрезультатного обшуку, з гордістю обговорювали, який у нас дід був молодець, що його схованки простоять віки, надійно приховуючи від чужих очей свій вміст.

Я підтримувала розмову і, звісно ж, поділяла їхній настрій, але всередині була напружена до краю, очікуючи дій у відповідь від ображеної суперниці.

«Ну ж бо, Ліззі, дій!» - повторювала знову й знову. Я ж бачила, що сьогодні довела її до нестями, а отже, відповідна реакція мала послідувати негайно. Ми, жінки, коли в гніві, спершу робимо, а вже потім думаємо.

Надвечір мене почали долати сумніви: а раптом я помилилася щодо розумових здібностей білявки? Невже її гнів ущух і вона не збирається мститися? А найголовніше - невже вона не збирається зривати заручини? Адже це перше, що вона мала б зробити! У її становищі достатньо лише трохи - адже він далеко не ангел, тож надто вже старатися не доведеться - підставити нареченого, і жодного весілля не буде. То чого ж вона зволікає?

Я нервово намотувала кола спальнею. Такою схвильованою й лягла спати, а пів ночі промучилася, терзаючись невідомістю. Прокинувшись, знову почала перебирати в голові обставини вчорашнього, такого насиченого подіями дня. Де ж я прорахувалася?

«А ж Лізетта могла усунути проблему радикально…» - від цього несподіваного відкриття я навіть підхопилася з ліжка, а спиною пробіг холодний табун мурашок. - «А що, як коханка Грига вирішила позбутися мене назавжди? А я сиджу тут і чекаю бозна-чого. І хто з нас тепер розумний і хитрий?»

Схоже, я сама потрапила у власну пастку... Якщо білявка найняла вбивцю на мою дурну голову, то за своє хуліганство мені доведеться дорого заплатити.

Я спробувала заспокоїтися. А може, вона не така вже й кровожерлива, а просто ще не додумалася до... Або й узагалі не збирається допомагати мені розірвати ненависні заручини?

Тяжко зітхнула. Якщо це так і вони з Принцом у змові, мені доведеться вигадати й розіграти нову виставу, щоб розірвати заручини. Який би з варіантів не виявився правильним, сидіти склавши руки й чекати на подальший розвиток подій я не збиралася. Посидючість - це не про мене. Хоч здоровий глузд наполегливо твердив, що зараз не найкращий час вештатися вулицями, а варто залягти на дно і, як казав Шкет, присипатися пісочком, та це було не в моїй натурі.

Переодягнувшись хлопчиськом, я вимастила ніс і пів щоки ваксою, натягла кепку, сховавши під неї волосся, і помчала до моїх інформаторів. Маю ж я знати, що відбувається в місті?! На ходу крикнувши Кет, що буду до обіду, й почувши у відповідь обурене: «Бродяжка!», зі сміхом вискочила на вулицю.

Завжди варто довіряти своїм передчуттям! Адже ж знала, відчувала, що сьогодні краще нікуди не ходити. Так ні ж, моя невгамовна п'ята точка й шило в ній не давали спокою ні голові, ні ногам.