52

Герцог усміхнувся, уявивши сцену приборкання норовливої дівчини. Шкода, що їхнє знайомство не мало продовження... Дівчина пробуджувала в його душі почуття й бажання, яких раніше очільник Таємної канцелярії за собою не помічав. Давей труснув головою, відганяючи недоречні думки, що відволікали від роботи. І чого це він так невчасно поринув у мрії? Та й узагалі, наміри в нього цілком невинні, а дівчину все ж варто провчити, щоб назавжди відбити охоту тікати з дому. Зовсім нерозумна, могла ж утрапити в якусь халепу. Великий бал - не місце для маленьких наївних принцес.

Він знову взявся за написання протоколу. «А якщо вона і є Лисиця?!» Перо знову відлетіло вбік. Тоді вона не просто зухвала, а безрозсудно смілива, і він неодмінно її знайде. Саблер вдоволено потер руки. Гра ставала неймовірно цікавою та захопливою.

Повернувшись додому, я висипала коштовності на ліжко й вляглася поруч. Яка ж краса! Збувати таке на чорному ринку - справа невдячна та ще й небезпечна. Грошей виручу небагато, а проблем потім точно не уникнути. Та й віддавати не хотілося. Я ніжно водила пальчиками по своїх неймовірно красивих камінчиках, по їхніх золотих і срібних оправах, перекладала так і сяк. Усе, звісно, переміряла. Жінка я, зрештою, чи хто?! Вирішила - нікому свої коштовності не віддам! Натомість вигадала дещо краще. Є в мене знайомий ювелір, який за добру оплату створить із цих скарбів такі прикраси, яких світ ще не бачив. І колишні власники не впізнають. Пан Шендал - добрий приятель мого дідуся, має бездоганну репутацію у своїх колах, та й у наших також. Отже, довіряти йому можна без остраху, щоправда, за свої послуги він бере недешево, але довіра й майстерність того варті.

Я почала перебирати камінці. Ось цей великий сапфір і сам по собі чудовий та не потребує супроводу, який йому навішали з дрібних топазів. Йому б добру огранку - і він засяє всією своєю красою. А цьому незвичайному діаманту, навпаки, сусідство інших камінців піде лише на користь. Наприклад, ось цих... Поки в голові юрмилися десятки ідей, я сіла малювати ескізи, за якими потім планувала замовити собі ексклюзивні прикраси.

Так захопилася, що отямилася лише тоді, коли в кімнаті почало світлішати. Займався світанок, починався новий день. Загасивши свічки, я, втомлена, але щаслива, лягла спати, сховавши свої надбання в дідусевому сейфі.

Розбудила мене, як завжди, Кет.

- Вставай, сонько, уже день надворі, а ти все спиш, - економка поставила тацю з чаєм на туалетний столик і розсунула штори, впускаючи яскраві сонячні промені.

Я потягнулася, мов сита задоволена кішка. Як же добре!

- На тебе вже годину виглядають, - додала вона.

Усю дрімотну насолоду як рукою зняло, і я перелякано підскочила.

- Знову герцог заявився?

- Та ну тебе! - відмахнулася Кетті. - Тільки згадай нечистого. Ні. Глянь у вікно.

Я одразу підбігла до вікна й визирнула з-за фіранки. На протилежному боці вулиці прогулювався знайомий мені хлопчисько. Побачивши мене, він підняв кашкета на знак вітання й одразу ж зник у провулку. Це був наш умовний сигнал. Отже, у ватажка місцевих обірванців є для мене важливі новини, і нам потрібно негайно зустрітися.

Сталося щось серйозне, через дрібниці він мене не турбував.

Схопивши булочку з таці, я почала швидко перевдягатися в костюм безпритульного хлопчиська.

- Куди? - сплеснула руками Кет. - А чай?

У відповідь я щось нерозбірливо промимрила з набитим ротом і продовжила перевтілення. На обличчя - маскувальний грим, на голову - кашкет.

Глянула на себе в дзеркало й вилаялася. Я ж забула змити руду фарбу! Гаразд, зараз немає часу, повернуся - змию.

- Не пущу! - грізно заявила економка, перегороджуючи мені дорогу, коли я рвонула до дверей. - Котрий день нормально не їси. Худюща стала, аж страшно дивитися. Он і одяг на тобі теліпається, як на вішаку.

- Цьому одягу й належить теліпатися, таке вже маскування. А поїм я, коли повернуся.

І, цьомкнувши в щічку грізну прихильницю здорового харчування, я прослизнула в неї під рукою й вибігла за двері. Услід мені долинуло невдоволене бурчання.