50

Я тихенько посміювалася збоку, спостерігаючи за кумедною сценою. Наче зграйка екзотичних галасливих і надокучливих пташок атакувала темно-синього із золотом удава, і останній, здається, програвав.

Досхочу натішившись цією виставою, я відійшла подалі й сховалася за черговою колоною. Що далі опинялася від герцога, то спокійнішою ставала. Зустрічі з ним страшенно мене нервували, і мені був потрібен час, щоб отямитися. Я глянула на свої руки — вони дрібно тремтіли. І як тепер працювати? Такими тремтячими пальцями я хіба що тонкі локони завивати можу.

Укотре обізвавши очільника Таємної канцелярії гадом, я зробила кілька глибоких вдихів і видихів, відновлюючи втрачену рівновагу. Потім неквапливо обійшла залу кілька разів, вибираючи прикраси, які мені найбільше сподобалися.

Навіщо мені все підряд? Я візьму лише найкраще.

У цьому кольє надто дрібні камені, на цьому браслеті замість витонченої золотої різьби якась грубувата робота, а в тому кулоні значно краще виглядав би сапфір, а не рубін.

«Баронесо Бассет, яка зустріч!» — подумки проспівала я й одразу ж вилаялася.

Ця... пані не вдягла сьогодні «Маркізу»! От же ж... Тепер доведеться ще й до неї додому навідатися по мій камінчик. А шкода. Можна було б одним махом розв’язати всі проблеми.

Ну та гаразд. Настав час братися до роботи.

Я непомітно розім’яла пальці й хижо всміхнулася...

Герцог Саблер був злий, дуже злий! Ця мерзотниця на очах у всіх, сміючись, кинула йому виклик. Шахрайка виставила його на загальний посміх. Ні, це не просто виклик — зачеплено його професійну честь!

Коли пролунали перші вигуки про зниклі коштовності, він не надав їм належного значення. Таке часто трапляється на великих балах і прийомах — хтось погано застебнув застібку або необережно поворухнувся під час танцю, і, як наслідок, прикраса впала на підлогу, а потім слуги неодмінно її знайдуть. Але коли крик повторився, а потім помножився на енну кількість разів, у нього волосся на голові заворушилося. Такого сорому він ще не зазнавав.

Просто в нього під носом працював зухвалий злодюжка, а очільник Таємної канцелярії в цей час, нічого не підозрюючи, віддавався розвагам у товаристві великосвітських красунь. Причому вже вдруге! І якщо тоді зник лише один камінець, нехай і унікальний, — мабуть, той негідник був скромнішим, — то сьогоднішня пригода стала справжньою вершиною нахабства.

Раптом герцога осяяла одна здогадка. А що, коли це один і той самий пройдисвіт? Осмілів, відчувши безкарність... І чому, власне, він, а не вона?

А коли в передпокої на туалетному столику знайшли залишене запрошення з відбитком силуету лисиці на конверті, сумнівів щодо того, що злодій належить до прекрасної статі, не залишилося.

Лисиця!

Вона знову вислизнула з його рук!

Давей жбурнув об стіну стілець, що трапився під руку, і той розлетівся на друзки. Герцог навіть не подумав вибачатися за зіпсований предмет меблів, хоча ніхто цього від нього й не очікував. Завжди холоднокровний охоронець порядку дозволив собі невелику слабкість — показати свої почуття на людях.

І зараз він шалено лютував через власне безсилля.

Втім, тривало це недовго. Буквально за кілька хвилин він уже спокійно опитував постраждалих. На його обличчя повернулася звична єхидна усмішка й підозріливий примружений погляд.

Гра ставала серйозною.