7

Вперше я побачила предмет своїх дитячих мрій на весняному ярмарку. Свята, що відбувалися в нашому місті, це щось неймовірне. Повітря було просякнуте солодкими ароматами: запахом здобних пирогів, ласощів, пахощами квітів. Вулиці прикрашали різнокольорові ліхтарі.

А вечорами там влаштовували танці. З дитинства я любила блукати поміж нарядженими містянами й губитися в натовпі циган. Цигани - невід’ємний атрибут будь-якого свята. Чомусь вони одразу приймали мене за свою, хоч це й дивно, я ж дуже відрізнялася від смаглявих, темнооких і темноволосих циганських дівчат. Та це зовсім не заважало нашій дружбі. Мабуть, вони відчували в мені ту саму невгамовну жагу до свободи, безтурботності й шалених танців. Вир веселощів підхоплював і не відпускав, у повітрі віяло збудженням, притаманним святам, і солодким передчуттям чогось незвичайного. А для мене, невиправної фантазерки й мрійниці, це був найпрекрасніший і найулюбленіший час.

Саме на одному з таких вечорів я й познайомилася з Грігом. Я завжди любила танцювати в колі циган. Того дня мені хотілося забути всі свої печалі, і я самозабутньо кружляла під запальний мотив. Ноги рухалися з шаленою швидкістю, тіло жило в ритмі музики саме по собі, я розчинялася в танці, не помічаючи нікого й нічого.

Навколо кружляли циганки в барвистих сукнях, і того дня на мені було таке саме - подарунок однієї з моїх подруг по духу. Ми нагадували казкові квіти, що розквітли навесні просто посеред площі. На нас дивилися із захватом, особливо чоловіки. Але я у свої сімнадцять була худою й не надто виразною, тому палкі погляди зазвичай діставалися не мені. Якщо чесно, це мене анітрохи не бентежило, навпаки, я танцювала собі на втіху, впиваючись свободою.

Та одного разу це правило змінилося. Мабуть, я подорослішала. Ту мить я пам’ятатиму все життя. Побачивши в натовпі спрямований на мене палаючий погляд, я від несподіванки спіткнулася, серце вперше тріпнулося й шалено забилося, а щоки спалахнули рум’янцем. Того дня, де б я не опинилася, куди б не пішла, мене всюди супроводжував той загадковий погляд, що належав прекрасному юнакові. Я сідала біля вогнища слухати щемливі циганські пісні, і він вмощувався навпроти; поверталася до столу за келихом вина - і він з’являвся поруч. Його присутність хвилювала кров, змушуючи серце битися швидше. Якій дівчині не лестить увага протилежної статі?

Потім сталося найнеочікуваніше - він запросив мене на танець, і я пропала остаточно. Ми веселилися всю ніч без упину, Принц притискав мене до себе з такою ніжністю, що я просто танула в його руках, забуваючи про все. Світанок зустріли, не розмикаючи обіймів.

Потягнулася низка побачень. Моє серце з радістю прийняло кохання, почавши відтавати від холоду втрати. Незабутні миті щастя поруч із ним! Я ніби втратила себе, більше не було тієї малої дівчинки, я розчинилася в новому, незвіданому почутті. Днями безперестанку мріяла про зустріч, а під час коротких приїздів додому рвалася до нього.

Лише одне мене засмучувало - він дуже часто був зайнятий. Навіть у ті дні, коли я зривалася з навчання і приїжджала до нього першим же поїздом, він нерідко від’їжджав у справах і зникав, бувало, на місяці, а я, не дочекавшись, поверталася назад.

Я з великим нетерпінням чекала завершення навчання, сподіваючись, що тепер уже ніщо не завадить нам бути разом. Але, на жаль, його зникнення тривали. Одного разу його не було особливо довго, я зовсім змучилася в очікуванні, тому, коли він повернувся, забула про все і кинулася в його обійми. Того дня ми стали близькими й вирішили одружитися. Точніше, він, дізнавшись, що він у мене перший чоловік, сказав: «Тепер усе! Тепер я точно на тобі одружуся!». У серці боляче кольнуло від його слів, і всередині оселилося тривожне відчуття - щось було не так, але я не надала цьому значення. Наступного дня пролунала офіційна пропозиція. І от тепер ми - наречений і наречена.