Дочекавшись поки хтось вийде з під’їзду, Саша люб’язно притримав двері і попрямував на третій поверх. Знайшовши потрібний номер на дверях, натиснув на дзвінок. Йому відчинила жінка:
- Ви Даніела Абрамова?
- Ні, уже як років десять Даніела Долженкова.
- Вам щось відомо про Артура? Можливо він якось виходив на зв’язок?
- Ні. Покійники мене не турбують.
- А хтось з його родичів?
- Єдину, кого я знала, це була його матір. Вона також лежить в могилі тут недалеко, на цвинтарі.
- Можливо хтось ту могилу навідує?
Жінка на хвилину замислилася.
- Знаєте, я там буваю не часто, але бачила там квіти.
- Які квіти?
- Троянди.
- Не знаєте, хто їх туди приносить?
- Чому ж не знаю, знаю. Коли вона була ще живою то товаришувала з одною жінкою. Більше крім неї нікому.
- Не підкажете, де можна її знайти?
- Вона раніше жила на вулиці Фрунзе, одинадцять, квартира шість. Там старий такий будинок.
- А це далеко звідси?
- Кінцева восьмого тролейбуса. Там, на місці, підкажуть.
- Дякую!
---
Перед Кремінцем стояв старий, триповерховий будинок з червоної цегли. Двері в під’їзд були відчиненими, а шостий номер був першим на другому поверсі.
Двері відчинила старша жіночка:
- Ви щось хотіли?
- Вибачте за нетактовність, але це ви приносите троянди на могилу Крістіни Абрамової?
Та, недовго думаючи, відповіла:
- Так, я.
Бачачи як Саша старається підібрати слова, вона спокійно додала:
- Заходьте, бачу у нас буде довга розмова.
Запросивши його за стіл, вона налила йому чаю і принесла цукерничку з ложечкою. Після того сіла навпроти і запалила цигарку.
- Ви ж не проти?
- Ні.
- Добре. Так що вас цікавить?
- Чому ви носите саме троянди?
Вона посміхнулася і стала розповідати:
- Крістіну я знала давно. Ми були з нею найкращими подругами. Потім вона закохалася і через деякий час на світ з’явився Артур. Хороший був хлопчик. Але батько його був, перепрошую за слово, тим ще кретином. Покинув він їх. Артур був на нього дуже схожий, ну прямо копія. Та Крістіна у відповідь зненавиділа його батька і кожен раз коли малий підбігав до мами і просився на руки, вона відверталася від нього. Не могла вона простити, навіть сину. Так і не витерпіла та одного разу пішла від нас після передозування наркотиками. Чому троянди?
- Ага.
- Батько Крістіни був садівником. Я вже не пам’ятаю точно, але була притча, в якій ангел спустився з небес і попередив городян, щоб ті помітили кров’ю ягнят двері своїх домівок. Це було знаком для того, щоб злий дух їх не чіпав. Так от, її батько говорив, що троянда - це найпрекрасніше творіння Бога. І якщо хтось на дев’ятий день після смерті, коли Бог вирішує долю душі померлого, поставить на його могилу троянду, то яким би грішником не був покійний, розчулений Бог його пробачить і він спасеться та попаде до раю. Крістіна не була праведною жінкою, але і троянд я наскладала вже чимало. Кожен тиждень приношу.
---
Уже з ночі сиділи в машині прикриття Саша з групою місцевих поліцейських. Дев’ятий день добігав свого кінця, коли біля входу на кладовище показалася постать в плащі і трояндою в руках. Перед очима у Олександра пробігли спогади про батька Світлани Мостової і він уже не пам’ятав, як вискочив з авто та побіг до могили, як повалив на землю такого довгожданого гостя і затримав його.
---
Доставили Абрамова у Львів. Кремінець особисто супроводжував переміщення конвою.
Після виснажливого і безрезультатного дев’ятигодинного допиту підозрюваного, Кременя викликав до себе начальник управління.
- Які у вас докази його причетності, крім того, що він ставив троянди на могили жертв?
- Він підробив свої документи, можна зробити експертизу ДНК останків його матері і довести це.
- За підробку документів йому світить штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років. А з хорошим адвокатом, якого даний громадянин Російської федерації зможе собі дозволити, у нас будуть шанси максимум на штраф. Тим більше у нього підроблений російський паспорт, а не наш, а російські колеги з нами співпрацювати не будуть, як показувала багаторазова практика. А старі обвинувачення також мало до чого призведуть.
- Я ж говорив Вам, що він не вміє працювати, - втрутився у розмову Барзуляк, - Це не дисциплінований і безвідповідальний працівник.
---
Через годину Абрамова відпустили і він направився до Львівського аеропорту. Уже доходячи до терміналу посадки на рейс, його там зустрів Саша.