То вже був четвер, а розслідування застрягло на мертвій точці. Всіх знову зібрав у себе начальник кримінального відділу:
- Як думаєте, харківські нашого спіймали?
- Не думаю, - розпочав Прохорович.
- Я дивився на докази. Підозрюваний дійсно був куратором, але знову ж таки, все якось примітивно. І повідомлення він слав учасникам не через Вотсап чи Телеграм, а напряму зі свого профілю Вконтакті, - додав Валєра.
- То що думаєте робити?
- В мене є ідея, - відгукнувся вже Саша.
- Говори.
- Ідея стара, як світ. Ми знаємо, що всі троє жертв дзвонили в службу підтримки. Можливо має сенс залучити трьох підлітків і зателефонувати в службу підтримки. Спробувати взяти його на “живця”.
- Е, ні. Із вбивцями загравати справа нерозумна, - заперечив Барзуляк.
- А мені ідея подобається. Шукайте кандидаток, - підсумував Магера.
---
До кінця тижня уже зв’язалися з двома вихователями із шкіл-інтернатів і вони дали згоду. Після складених заздалегідь текстів, вірогідні “жертви” зробили потрібні дзвінки.
- Думаєш клюне? - поцікавився у Валєри Саша.
- Має. Паролі доступу до сервера із записами дзвінків ніхто не міняв.
- Тоді чекаємо.
---
Наступного тижня Магера екстрено зібрав усіх:
- Він вийшов на зв’язок. Сім учасників, у кожного буде по сім квестів. Залякує вбити батьків чи родичів, якщо ті не виконають завдання і вийдуть з гри.
- Обом написав? - поцікавився Саша.
- Так.
- Що там з першим завданням?
- Потрібно перебігти через залізничну колію перед потягом і зняти все на відео.
- Інших учасників встановили?
- Ні, поки шукаємо, - розвів плечима Валєра.
- Добре, не знаю як ви це зробите, але щоб до вечора вони обоє виклали потрібне відео, - скомандував Магера і став кудись телефонувати.
---
Йшов уже п’ятий день напруженої роботи.
- Що він задав на шостий день? - поцікавився Сергій Петрович.
- Потрібно порізати собі вени і викласти фото.
- Хто ще бере участь?
- Крім двох наших, ще двоє невстановлених. Один зійшов, а ще двох ми знайшли і попередили батьків.
- Добре, працюйте, ну ж бо!
---
Йшов сьомий день.
- Ми надіслали йому номер і написали, ніби вона сумнівається. Думаю він захоче її переконати. Тут уже група спеціалістів працює з нею і очікує дзвінка, - відрапортував Валєра.
- Ясно, а третього встановили?
- Ні, ще ні.
---
Того вечора він їй подзвонив і довго вмовляв пройти останній квест. Проте десь після десяти хвилин розмови кинув трубку.
- Засікли? - з надією запитав Магера.
- Він телефонував з території Росії, - розчаровано доповів Валєра.
---
На наступний день сталася ще страшніша подія. Один з учасників “експерименту” виявився підлітком з Миколаєва і вчинив самогубство. З самого ранку до кабінету Магери увірвався Барзуляк із заявою.
- Ось! - поклав він заяву на стіл начальнику відділу, - Я направив копію начальнику управління. Я попереджав, що такі загравання погано закінчаться. Підпишіть негайно, щоб я не мав більше ніякого відношення до цього розслідування.
Потім Магеру відлучили від справ і було призначено службову перевірку.
---
Пізно ввечері Саша зайшов до кабінету Валєри.
- Також сидиш тут?
- Ага. Чув про начальника відділу?
- Ні.
- Магеру звільнили. Скоріше за все, замість нього поставлять Барзуляка. Той з самого початку тижня доповідні начальнику управління носив.
- От сволота.
- Ага.
- А що по дзвінку? Щось нове встановили?
- Ми надіслали офіційне звернення до російських колег.
- І?
- І нам ввічливо відповіли, що нічим не можуть допомогти.
- Думаєш нас також відсторонять?
- Впевнений. Це лише питання часу.
Олександр присів збоку і відкинувся на спинку крісла. Після недовгої паузи, спитав:
- Щось нове з інших областей прислали?
- Хіба хлопці з Дніпра. Зовсім фільмів передивилися. Фотографували всіх, хто був на похороні і на поминках на дев’ять і сорок днів.
- Ого. Ану показуй.