Осінь вступила в свої права та позолотила все навкруги. Ранковий ліс був прекрасним. Сонячні промені пробирались крізь пожовкле листя, та вони геть не гріли. Надворі було холодно. Тож з рота Сону, який пришов на полювання, виривались хмарки повітря. Під ногами потріскували дрібні гілочки і камінці. Ось неподалік юнак бачить руду шкурку лисиці.
- От ти і попалась, - тихо каже юнак, та намагається беззвучно підібратись до своєї жертви.
Коли він натягує тетиву лука, то помічає рух навпроти себе. Він випускає стрілу, яка летить у дерево.
- Якого біса? - шипить хлопець, та дивиться на іншу стрілу, що стирчить в стовбурі обабіч нього. Він підходить ближче, та бачить такого самого здивованого і трохи роздратованого хлопця.
- Ти що геть дурний?! - кричить брюнет, а Сону задихається від обурення
- Слухай ти шкарлупа від яйця, якого милого ти стріляєш в людей?! - він червоніє від злості
- Те саме питання, стрипиздику, - юнак відкладає лук зі стрілами, та швидко підходить до Сону, який сопе неначе їжак. Про лиса вже всі забули, а той спокійно поскакав по своїх тваринних справах.
- Як ти мене назвав?! - Кім штовхає брюнета в плечі, та відразу відчуває, як його валять на землю.
- Ти що глухий?! - образливо сміється Нікі, сидячи на хлопцю згори. Та різко дістає кулаком в щелепу. Хлопці катаються по холодній землі. Допоки обидва не втомлюються і просто не здаються.
- От тобі було обов'язково пертись за мною до лісу? - втомлено питає Сону
- Звісно, як інакше ти б зі мною заговорив, - усміхається крізь біль у ребрах Нікі.
- Це остання наша розмова ясно, Рікі? - встає з землі блондин, та перед тим осипає обличчя брюнета пожовклим листям.
- Ну звісно, мрій, - кричить йому в спину юнак.
- От ти тоді відгамселив мене, - всміхається Рікі, погладжуючи долоню Сону
- Та бо ти дістав мене. Бісив страшенно, - фиркає чоловік потягуючи свій гарячий шоколад.
- А як інакше ти б звернув на мене увагу? Це був мій запасний план, який насправді подіяв, - Нікі починає сміятись з витягнутого обличчя Кіма, - Уявляєш, я впадав за тобою два роки
- Що?! І ти аж тепер мені про це говориш? - чоловік стрепенувся та трохи розхлюпав свій напій
- Спокійно. Ну подумаєш...
- Зараз я відгамселю тебе, - та погроза так і зависає в повітрі, коли Нікі ніжно цілує Сону