Глава 7

Марк мовчав.

- Ей, все добре?- спитав Нік.

- Так, просто... Неочікувано бачити чоловіка, який врятував мені життя в Мілвокі.

- Я бачу тебе вперше,- коротко сказав Нік, ніби зовсім не хотів говорити про це,- Отож, що ти знаєш про Джека-Різника?

Марк відвів погляд від незнайомця та оглянувся навколо. Сонце вже зайшло за горизонт, тому у темряві місто-привид почало виглядати більш зловісно. В лісі, що ріс неподалік, закрякали ворони. За сотню метрів від них пробігла якась тварина, яку Марк у сутінках не зміг розгледіти. Він мовчки підійшов до старої лавки, яка ледве трималась цілою, та обережно сів на неї. Нік пройшов за ним та зупинився за кілька кроків від маршала.

- Джек-Різник - це просто легенда, яка народилась в Британії. Вважають, що він - серійний вбивця, який вчинив більше п'яти жорстоких убивств. Він один з багатьох, справу якого так і не розкрили. Я, звісно, не заперечую, що він існував, але навколо його історії занадто багато вигадок. Тим не менш, якби він жив сьогодні, його б швидко впіймали. Особливо, в Лондоні.

- Не знаю, що у вас про нього відомо, але до мене дійшли чутки, що він почав псувати людям життя.

- В Лондоні?

- Так...- невпевнено мовив Нік та додав,- Напевно.

- Тільки в Лондоні може бути послідовник Різника.

- Значить, вирушаємо в Лондон,- сказав Нік та зробив кілька кроків вулицею.

- Почекай-но,- мовив Марк, вставши з лавки,- Я тебе не знаю, не довіряю і не збираюсь з тобою працювати. Фактично, я маю право тебе заарештувати.

- Я єдиний, хто може тобі допомогти,- впевнено сказав Нік, підійшовши до маршала,- Ти мене не знаєш і я чудово розумію, що довіру треба заслужити, але, в даний момент, у тебе немає вибору. Ти просто маєш повірити мені та прийняти допомогу.

- Ти, напевно, не розумієш. Майже все своє життя я полюю на серійних вбивць, тому послідовник Різника - це одна з найменших справ, за яку я візьмусь. Якщо візьмусь за неї взагалі.

- Це не якийсь чоловік з ваших давніх легенд, якими ви залякуєте дітей. Це - реальна людина, яка несе загрозу мирному населенню. Він знає всі тонкощі цього світу, тому може обманути систему та тебе.

- В тебе ж немає плану дій, правда?- спитав Марк, відчуваючи легкий головний біль.

- Ні, немає. Проте, я знаю, що тобі потрібна допомога.

В цей момент, Марк знову побачив дивний рух, але цього разу трохи ближче. Крім того, в маршала виникли сумніви. Точніше, він не був впевнений, що рух належить якомусь звіру. Тим більше, краєм ока, маршал побачив, що Нік також звернув увагу, але не подавав виду.

- Вирушаємо в Лондон?- спитав Нік.

- Якщо робитимеш все, як я скажу, то я згоден.

Тоді Марк глянув за плече Ніка та побачив, що по давно покинутій вулиці на них насувається тьма. Спочатку, маршал, через свій скептицизм подумав, що це тінь від хмари, яка затулила місяць, що тільки піднімався над горизонтом, але, через кілька секунд зрозумів, що тьма більше нагадує чорний туман.

- Твою ж мать,- вражено мовив Марк,- Всяке лайно бачив, але точно не таке.

- Вау!- вигукнув Нік, коли, обернувшись, побачив те саме,- Часто у вас таке тут?

- В нас? Я не звідси! Проте, не думаю, що це звичне явище для місцевих. Я, звісно, бачив одну відеогру, де показують всяку срань в цій зоні, але такого навіть там не було.

Чоловіки відступили на кілька кроків назад, але, через цікавість, досі не втекли. Тим часом, тьма підступала все ближче. Коли до них залишалось менше сотні метрів, чоловіки побачили, що перед туманом крокує незнайомий чоловік чи щось схоже на нього.

- Ось це точно не добре,- сказав Нік,- Думаю, нам пора втікати.

Маршал вирішив не сперечатись з новим другом, тому, разом з ним, побіг у протилежному напрямку. Кілька хвилин вони швидко втікали старою вулицею, але, з невідомих причин, розділились. Тьма наближалась все швидше та охоплювала більшу площу. Розуміючи, що втікати немає сенсу, а автомобілі залишились давно позаду, Марк різко повернув та забіг в один з старих під'їздів житлового будинку. Важко дихаючи та перестрибуючи через одну сходинку, маршал піднявся на сьомий поверх та повільно підійшов до віконної рами, де вже не було скла. Невідома людина повільно йшла вулицею, якою ще хвилину тому біг маршал. У сутінках було дуже важко розгледіти деталі тіла незнайомця, але силует Марк бачив чітко. В цей момент, людина зупинилась коло того під'їзду, де сховався маршал та, повільно піднявши голову, подивилась просто на нього.

- От срань!- невдоволено і пошепки вилаявся маршал, відійшовши від віконної рами.

"Він не міг мене побачити! Не одразу. В такій темряві треба дуже постаратись та немало часу, щоб знайти когось."- думав Марк, поки піднімався на дев'ятий поверх.

Опинившись на сходовій клітці останнього поверху, чоловік глянув вниз та побачив, що незнайомець швидко піднімається до нього та вже перебуває на третьому. Подумавши кілька секунд, маршал зайшов в одну з покинутих квартир, стишив дихання та, витягнувши пістолет, сховався так, щоб було прекрасно видно сходову клітку. Через кілька секунд, з неймовірною швидкістю, людина вибігла на дев'ятий поверх. Виявилось, що це - дівчина, але щось було не так. Кілька секунд вона дивилась в одну точку, обернена до Марка потилицею, а, тоді, обернулась так, що він зміг побачити її обличчя. Побачене ним шокувало чоловіка настільки, що він припинив дихати, холод, раптово, пробрав до кісток, а волосся стало дибом. Він побачив перед собою людиноподібну форму життя, яка віддалено нагадувала молоду дівчину. Тим не менш, чоловік побачив, що в потвори відсутні очі, а тіло та обличчя неймовірно скалічені. Вона повільно рушила вперед та, пройшовши повз двері квартири, де сховався Марк, зайшла в сусідню. Підлога жахливо скрипіла, але істота продовжувала йти вперед, шукаючи здобич.

"Твою мать! Чорт!"- промайнуло в голові маршала, перш ніж він вирішив діяти.

Він тихо покинув своє укриття та, намагаючись не піднімати шуму, вийшов на сходову клітку. Маршал краще взяв у руки зброю та, прицілившись, випустив кілька куль в потилицю потвори. Всі кулі потрапили в ціль, розбиваючи череп та застрягаючи в голові. Дві кулі пролетіла наскрізь. Чоловік був впевнений, що йому вдасться вбити потвору, але він помилився. Істота різко розвернулась та, побачивши чоловіка, жахливо закричала. Маршал прикрив вуха руками, але, в цей момент, істота припинила кричати та кинулась на нього. Вона замахнулась своїми довгими та смертельно гострими кігтями на чоловіка і спробувала вдарити його, але Марк вправно ухилився від швидкого удару, відштовхнув потвору ударом ногою та почав спускатись сходами, перестрибуючи через три або чотири сходинки. Менше, ніж через півхвилини, чоловік зістрибнув з вікна другого поверху та приземлився на нічній вулиці Прип'яті.