Глава 6

- Як я вже сказав, для тебе є робота,- спокійно повторив Торговець, якого й досі тримав невдоволений чоловік, притиснувши до стіни таверни. 

Нік відпустив знайомого та, відійшовши від нього, оглянув корчму. Відвідувачі знову почали рухатись. Чоловік перевів погляд на прибулого та кілька секунд дивився на нього. Торговець, в свою чергу, спокійно поправив одяг та сів на довгу дерев'яну лавку.

- Підозрюю, що в тебе багато питань до мене,- мовив чоловік, дивлячись на Ніка, який все ще стояв.- Я б з радістю відповів на всі, але в мене мало часу.

- Ти буквально можеш зупиняти його,- говорив воїн, намагаючись не показувати своїх емоцій,- Що ти таке?

- Я людина,- відповів чоловік, взявши шматочок свіжого хліба,- Не проста, могутня, більш розвинена, але людина. Я знаю, ти думаєш, що я тебе використовував, але це не так. Точніше, це саме так, але не зовсім. Я скористався твоєю допомогою, але обіцяв, що поверну борг. Можеш мені не вірити і, згадуючи Саха чи Маркуса, в тебе є на це причини, але мільярди людей в небезпеці. Насувається щось серйозне, чого варто остерігатись навіть мені. Хтось отримає велику силу.

- І ти просиш мене допомогти тобі,- спокійно мовив Нік, явно перехотівши обідати,- Чому я маю тобі допомагати?

- Ми врятували Правен від бандитів. Ми змогли відвернути загрозу від Пендора.

- Якраз після цього я тебе й не бачив. Вже багато років пройшло і, повір, я бачив багато різного лайна, щоб почати сумніватись і в тобі.

- В тебе є упередження щодо них?

- Так,- холодно відповів воїн.

- Забавно...- замислено мовив Торговець,- В будь-якому випадку, це зараз неважливо. Я розумію, що ти можеш не довіряти мені, але ти точно хочеш побачити свою сестру.

- Вона вже давно мертва.

- Взагалі-то, ні. Вона живе в одному з багатьох інших світів. Не знайшовши виходу, вона змирилась, що не зможе повернутись додому, але ти можеш побачити її знову.

- Що тобі від мене треба?- невдоволено спитав Нік.

- Є один чоловік і він має одну дуже важливу річ, яка може заважати і тобі, і мені. Тобі треба позбутись від чоловіка, будь-яким способом, та забрати річ.

Торговець встав з лавки та пішов до виходу. Нік піднявся та пішов одразу за ним.

- Хто це?

- Лорд Харрінгот,- мовив Торговець,- Він організував невелику експедицію в Пендор, де дістався до храму.

- Того самого?

- Так, того самого. Я думаю, ти пам'ятаєш, що там було достатньо багатств та куалісів. Якщо один з них дає можливість подорожувати між світами, то що буде, коли їх є кілька?

- Щось дуже недобре?- сказав Нік.

- Тобі хтось казав, що ти геній? Отже, ти маєш зупинити Харрінгота та забрати в нього куаліси.

- Ти не хочеш мені допомогти?- зупинившись, спитав Нік.

- Я б з радістю, але в мене є багато інших справ. Мені треба вирішити власні проблеми та навідатись до одного чоловіка, тому це завдання повністю падає на твої плечі.

Нік хотів щось сказати, але Торговець раптово зник.

- Чорт!- вилаявся чоловік та продовжив йти вулицею доволі людного міста, говорячи собі під ніс,- Треба якось дістатись до Харрінгота... Проте, це не так просто зробити.

Так він йшов, обмірковуючи план наступних дій, доки, раптово, не побачив знайоме обличчя.

- Джен?- подумав вголос чоловік, коли побачив світловолосу дівчину неймовірної краси.

- Нік!- радісно гукнула дівчина, почувши його голос, та, швидко підбігши до нього, обняла його,- Не думала, що колись ще побачу тебе.

- Не очікував зустріти тебе тут. Ти зовсім не змінилась з нашої останньої зустрічі,- легко посміхнувся чоловік.

- Я вампір, пам'ятаєш? Я то не змінилась, але ти сильно постарів... Ще й нові шрами отримав. Хто тебе так?- здивовано спитала Джен, побачив шрам на шиї та кілька на обличчі.

- Очевидно, доля мене не дуже жаліє.

- Ти в Правені по справах?

- Раптово виявилось, що так... Хто б міг подумати, що все може змінитись за секунду?

- Що знову сталось?- спитала подруга. Інколи, Ніку здавалось, що вона не дуже його слухає, але, при цьому, активно цікавиться його справами.

- Мені потрібна допомога в цій справі, тому скажу, якщо ти погодишся...

- Я згодна,- впевнено сказала дівчина, перебивши чоловіка.

- Так... Так просто?

- Ну... Останнім часом, я просто блукаю по Кальрадії, сподіваючись знайти хоч якесь цікаве заняття, але виходить не дуже добре... Тому я вирішила, що, якщо тобі й потрібна допомога, то я лише за.

Кілька секунд чоловік дивився в прекрасні червоні очі вампірки, а, тоді, взявши її за руку, відвів у сторону. Вони повільно підійшли до лавки та, присівши, спостерігали за десятками людей, які кудись поспішали.

- Старий знайомий розповів, що Харрінгот отримав кілька куалісів,- почав Нік,- Лорд відправився в експедицію, в Пендор, а повернувся звідти з такою могутністю.

- До нього не дуже добре ставились після зв'язків з Чорним Орденом,- мовила Джен,- Після того, як він невдало спробував схопити мене, спровокувавши конфлікт між Султанатом, хергитами та Свадією, король Харлаус почав думати над тим, щоб забрати в нього всі титули та вигнати з країни.

- Для Харрінгота було необхідно отримати могутнє джерело сили.

- Якщо Харлаус спробує вигнати його, то Харрінгот просто підніме повстання, в якому точно переможе. Після цього, він точно оберне силу куалісів проти інших держав.

- Це повністю змінює баланс сил в Кальрадії,- мовив Нік.

- Думаю, ти розумієш, наскільки це небезпечно... Все одно, до нього не так просто добратись. Після того, що сталось кілька років тому, він посилив свою охорону і набагато рідше виходить із замку,- сказала дівчина та побачила здивований погляд друга,- Що? Мені нудно, тому я почала цікавитись політикою.

- Просто це доволі дивно... Має бути спосіб, як його виманити.

- Зараз він сидить у замку, де проходить свято.

- Це вигідно для нас?- спитав Нік.