Глава 2

Мілвокі - місто на півночі США, в штаті Вісконсин. В нього є одна особливість - це класне місто. Проте, чомусь всі відмовляються визнавати це. Так, за ним закріпилась репутація міста робітників, боулінгу та барів, але це далеко не все, що можна знайти тут. Тут є багато музеїв, вишукана їжа та цілі райони торгових центрів, які зробили найбільше місто штату дійсно прекрасним. Крім того, кожного літа можна натрапити на фестивалі, що проходять на березі озера.

На жаль, все не так чудово, як може здаватись на перший погляд. Існує правило, що чим більше та людне місто, тим легше вбити людину так, щоб цього ніхто не побачив.

Чорний Форд Мустанг стояв на перехресті, очікуючи на зелене світло світлофору. Поряд з ним стояли й інші автомобілі, але, на даний момент, вони найменше цікавили водія, який говорив по телефону.

- Хто був останньою жертвою?- спитав Марк, не зводячи погляду з дороги.

- Метт Тернер, 21 рік, студент. Працює барменом в одному з місцевих барів. Зник кілька днів тому, але тіло досі не знайшли, як і п'ятьох інших,- говорив місцевий офіцер поліції,- Сім'я думає, що він вже мертвий, але ми не залишаємо...

- З мого досвіду можу сказати, що сім'я права. Скоріше за все, він вже мертвий. Я б радив зменшити кількість пошукових груп та просто дати орієнтацію патрульним. Не можна лякати злочинця. Серед його жертв були жінки?

- Це важливо?- спитав офіцер.

- Так, це важливо. Частиною моєї роботи є розуміння психології злочинців, тому я маю знати про нього все.- побачивши зелене світло, чоловік легко натиснув на педаль газу та рушив вперед.

- Ні, серед його жертв не було жінок.

- Значить, він або дуже не любить чоловіків, або одержимий ними. Це не дуже спрощує справу.- раптово, автомобіль попереду різко загальмував. Побачивши це, Марк миттєво натиснув на гальма та засигналив.

- Надіюсь, що ти зараз не за кермом, бо...- почав офіцер.

- Що? За кермом?!- награно говорив Марк,- Звісно, ні. Я законослухняний громадянин. Просто деякі мудаки не вміють їздити... Слухай, Окі, я зараз не можу приїхати у відділення, але дуже вдячний за інформацію. Спробую знайти виродка, але, поки що, не можу цього обіцяти.

- Так, я розумію. Поліція працює в посиленому режимі і завжди готова допомогти тобі. Надіюсь, що більше нічого не станеться.

- Чудово. Говори мені, якщо буде щось нове,- сказав Марк та обірвав зв'язок.

Маршал під'їхав до нічим не особливого готелю, де часто зупинялись туристи, які заїжджали сюди на день, чи два. Вийшовши з автомобіля, чоловік залишив шкіряну куртку в автомобілі, вдягнув рюкзак та, поставивши його на сигналізацію, зайшов всередину. Швидко домовившись про оренду номера, він піднявся на потрібний поверх та відчинив двері. Марк одразу побачив невелике ліжко для однієї людини, письмовий стіл, дві тумбочки та шафу, в яку можна було б поскладати одяг. Крім того, з коридору вели двері у ванну кімнату. Знявши з себе рюкзак, чоловік потягнувся та широко позіхнув. Розімнувши спину, маршал дістав з рюкзака ноутбук та сів за стіл.

- До біса ці подорожі автомобілями. Вже краще літак брати.- Марк швидко увімкнув пристрій та почав шукати в інтернеті щось, що могло б пов'язувати злочинця з минулими злочинами в місті,- Мусить бути хоч щось... Він не міг просто взятись нізвідки та так само зникнути... Чорт!

***

В одному з багатьох барів Лос-Анджелеса, за барною стійкою, напивався чоловік середніх років, замовляючи все більше й більше алкоголю. Чесно кажучи, це звичне явище для цього міста. Люди, які приїхали в місто, яке, в першу чергу, асоціюється з кіномистецтвом, та не змогли отримати те, до чого прагнули все життя, просто "ламаються". Так сталось і з цим чоловіком. Селек Лайн переїхав у Місто Ангелів з Близького Сходу. Побачивши кілька красивих фільмів, які, за традицією, зняли в Голлівуді, чоловік твердо вирішив приїхати сюди та отримати роботу актора. Він розумів, що не хоче жити в злиднях і його сім'я не заслуговує на це. Якщо донька та син підтримали цю ідею, то його дружина, яку Селек безмежно любив, вирішила, що її чоловік збожеволів. Заручившись підтримкою сусідів, яким чоловік часто допомагав, вона змогла розлучитись з ним та, забравши більшу частину майна і дітей, переїхала в інше місто.

Напевно, вона думала, що це зламає його, але сталось навпаки. Він став ще більш впевненим, що робить все правильно. Селек хотів досягти успіху та приїхати додому всесвітньо-відомою зіркою. Взявши кредит та скориставшись всім, що в нього залишилось, чоловік приїхав у Лос-Анджелес. На жаль, режисери та кіностудії не були зацікавлені в тому, щоб підписувати контракт з нікому невідомим іммігрантом з Близького Сходу, в якого не було нічого. Отримавши кілька відмов, чоловік пішов у найближчий бар, де намагався запити своє горе. Побачивши красиву дівчину, яка нагадувала йому його дружину, чоловік відчув наплив агресії, яку ніколи до цього не відчував. Він не хотів її смерті, але дуже бажав зруйнувати життя так, як зруйнувала йому життя його дружина. Швидко вигадавши простий та нехитрий план, чоловік швидко споїв дівчину та, завівши в номер, жорстоко згвалтував. Тоді він отримав відчуття повного контролю, влади, яку не відчував ніколи. Це було, як доза наркотиків після довгого стримування. Саме тому, він хотів більше. Набагато більше. Жорстоко побивши дівчину та забравши в неї все, що в неї було з собою, чоловік пішов в наступний бар, що вибрати наступну жертву.

Саме це він робив і сьогодні. Навколо нього було багато людей, голосно грала музика, він чув уривки розмов, але його це не цікавило. Він просто пив та шукав іншу жертву.

- Є кращі місця для того, щоб напитись до смерті,- усміхнено сказала біловолоса дівчина, підійшовши до чоловіка,- Мене звати Іміра.

- Френсіс,- мовив чоловік, представившись несправжнім іменем, оглядаючи Іміру, як товар,- Доволі дивне в тебе ім'я.

- Я не місцева. Подорожую по світу, тому вирішила сьогодні розвіятись.