Розділ 4. Розбиті бар’єри
Артем вирішив вийти на свіже повітря. Бар був занадто гамірним, а у нього раптом забракло повітря. Він вийшов на терасу, де світло ліхтарів кидало м’які відблиски на бруківку.
— Сильно набридло всередині?
Він обернувся. Це була та сама дівчина. Її голос був низький і спокійний, наче вона не прагнула розмови, але водночас не поспішала піти.
— Не люблю галасливі місця.
— Тоді навіщо прийшли?
— Друг змусив.
Вона легенько посміхнулася.
— Схоже на мою історію.
Вони стояли мовчки кілька секунд, але в тиші не було дискомфорту.
— Ніка.
— Артем.
Вона кивнула, поглянувши на нього уважніше.
— Важкий день?
— Важке життя.
Її посмішка зникла. Вона розуміла це відчуття.
— Розумію.
Вони стояли ще кілька хвилин. Їхні бар’єри не впали, але трішки похитнулися.
Це була не просто випадкова зустріч. Це була перша тріщина у стінах, які вони так довго будували навколо себе.
#6177 в Любовні романи
#1469 в Короткий любовний роман
#1357 в Сучасна проза
Відредаговано: 19.12.2025