Розділ 1

20 грудня

«Вирушай у подорож на Полярному експресі та знайди своє кохання!» 

Перечитавши оголошення ще раз, Абігейл сфотографувала його про всяк випадок.

Новорічний Лондон, особливо ввечері, це щось неймовірне. На кожному кроці неймовірної краси декорації, тисячі мерехтливих гірлянд усіх кольорів та купа прикрашених ялинок різних форм та розмірів. Абігейл мріяла і собі колись поставити велику ялинку в квартиру, але місця у її квартирі-студії і так мало, для ялинки місця взагалі немає, тож Абі насолоджувалася виглядом ялинок на вулиці та у кав'ярнях. 

Зупинившись біля кондитерської крамниці я зайшла усередині. Хоч Лілі і сказала, що не хоче святкувати свій день народження, я знаю як вона любить солодке. 

— Доброго вечора, дайте будь ласка «Сяйво єдинорога». 

— Вам пощастило, він останній залишився! — я посміхнулася дівчині. — Вам потрібні свічки до торта?

— Так, можливо є цифри?

— Звісно. 

— Тоді дайте мені будь ласка ще свічки два і п'ять. — двадцять п'ять років, саме стільки мені буде у наступному році, а поки що, такий тортик я подарую Лілі. Ми дружимо з нею з початкової школи, це більше п'ятнадцяти років.

Лілі мала власну кав'ярню, що відкрила у минулому році і вона стало досить відомою у цих колах. Багато хто хвалить дизайн кав'ярні, смак кави та любов власниці до своєї справи. 

Я підійшла у той момент коли Лілі отримала доставку квітів. 

— Хто ж цей щасливчик? 

— Заспокойся, це від мого брата. 

— Знову не приїде? — ми зайшли всередину приміщення, тут грала новорічна музика і пахло чимось новорічним. 

— Я і не очікувала іншого. — дівчина поставила квіти до кутка з іншими квітами. — А в тебе що?

— Твій улюблений торт. — я віддала її пакунок. — З днем народження, тебе. 

— Це найкращий подарунок за увесь день! — Лілі побігла його різати, а я сіла у залі. Людей майже не було, воно й не дивно, усі готується до нового року, це тільки мені немає чого робити, оскільки я живу одна. Я дістала мобільний і відкрила фотографії, можливо варто зареєструватися на цей Полярний експрес? 

— Що в тебе тут? — я злякалася і випустила телефон з рук. — Вибач! — Лілі підняла телефон і віддала мені.

— Тобі потрібно йти працювати у кімнату страху, ідеально вмієш лякати! 

— Роки тренування на тобі, моя люба! — дівчина віддала мені шматок торта. — Підпалиш для мене свічки? 

— Звісно, моя королева! — забравши запальничку я по черзі запалила свічки. — Загадуй бажання. — Лілі закрила очі на декілька секунд, а потім задула свічки. — Що загадала? 

— Якщо скажу, то не здійсниться! 

— Можеш не казати, я й так знаю. — узявши ложку я відламала шматочок торта і помістила його до рота. 

— І що ж?

— Вийти заміж за Олівера. 

— А от і ні. — вона показала мені язика. 

— Я хочу піти на побачення наосліп.

— Знову?

— Цього раз, я сама ініціатор. — подруга здивовано дивилася на мене. — Не знаю наскільки це гарна ідея.. 

— Яка різниця гарна чи ні? Якщо хочеш, то обов'язково йди! — Лілі знає який болючий шрам залишили мені минулі стосунки. 

— Гадаєш?

— Люба, — вона взяла мене за руку, — Це твоє життя, ти повністю відповідаєш за нього, навіть якщо тобі здається ця ідея божевільною, спробуй! Ми живемо один раз.

— Здається саме з таким девізом ти перерізала стрічку під час відкриття кав'ярні.

— Ти пам'ятаєш? Я ризикнула і ще жодного разу не пожалкувала, тобі також варто спробувати! 

— Допоможеш заповнити заявку на це побачення? 

Після зустрічі з Лілі я повернулася до своєї квартири. Прибирати увесь безлад, що я наробила не було сил, тож я лягла прямо на купу одягу, що лежала на ліжку. Вікно було відчинене і я могла бачити неймовірний вигляд нічного Лондона. Гарний вид з вікна, це єдина перевага цієї квартири.

Діставши телефон з кишені я хотіла поставити його на зарядку, але побачила нове повідомлення, воно було від Полярного експресу. 

«Абігейл, раді повідомити вам, що знайшли місце у нашому дивовижному експресі для вас. Ми відправляємося у подорож 22.12.2023 о 05:00 з центрального вокзалу. Прибуття назад о 22:00. Ми раді, що ви вирішили повірити у дива :)»

О п'ятій ранку? Які божевільні прийдуть туди у таку рань?

22 грудня 

04:49

Що ж, я повністю божевільна якщо я дійсно прийшла сюди. На вокзалі були досить багато людей, і де мені шукати той Полярний експрес? Чи потрібно купувати білет на нього? Я підійшла до каси.

— Доброго ранку. — жінка по ту сторону була не дуже привітлива, але о п'ятій ранку це можна пробачити. — Не підкажете де тут Полярний експрес?

— Йдіть до третього виходу, там ви відразу зрозумієте куди вам. 

— Дякую. 

Не дуже зрозуміло, але це краще ніж нічого. Вийшовши через третій вихід я зрозуміла чому вона так сказала. Важко не помітити потяг, що повністю прикрашений новорічним декором та світиться. Біля першого вагону стояв ельф, я не жартую, там дійсно стояв хтось у костюмі ельфа. 

— Доброго ранку, я Абігейл. — наскільки дивно о п'ятій ранку вітатися з ельфом? 

— Привітик! Я рада, що ти прийшла. — це була дівчина у костюмі ельфа, вона відкрила мішок. — Діставай браслет.

— Добре. — трохи перемішавши у мішку браслети я витягла один, він був рожевого кольору. — Що це означає?

— У кого буде браслет такого самого кольору, той і буде твоїм партнером на цю подорож. 

— Зрозуміло. — я одягла браслет на руку. — Що далі? 

— Заходь у середину і чекай свого партнера. 

— Гаразд. 

У середині вагону було тепло, чому я безмежно рада, на вулиці занадто холодно. От би зараз гарячого чаю з печивом. Я дістала телефон і написала повідомлення Лілі, що я вже тут і мене поки що, ніхто не вкрав і не вбив.

У вагоні було ще три дівчини, кожна була зайнята своїми справами. Після звільнення з роботи в мене купа вільного часу, тож і справ не так багато. Після звільнення я зайнялася малюванням манхви, звісно мама була проти цього з початку, але коли це стало приносити мені гарний фінансовий дохід, вона трохи змінила свою думку.