Розділ 50. Оголошення третього конкурсу, або Паніка у чистому вигляді

Наступного ранку Сер Річард зібрав усіх наречених у Великій залі. Він виглядав виснаженим, бо не спав усю ніч - думав про те, як пережити третє випробування. Його плани були простими: вижити. Не збожеволіти. Не звільнитися.

- Шановні пані, - сказав він. - Третє, фінальне випробування - кулінарне. Ви повинні приготувати для дракона його улюблену страву. У вас буде дві години. Інгредієнти - на столах. Кухарі допомагати не будуть. Журі оцінюватиме смак, презентацію та оригінальність.

Наречені заворушилися.

- А що саме любить дракон? - спитала Елеонора.

- М'ясо, - відповів гоблін Крикс. - Смажене, з кров'ю, без спецій.

- Без спецій? - здивувалася Розалінда. - Це ж несмачно!

- Дракони мають свій смак.

- А можна додати щось своє? - спитала Мoрганa.

- Можна, але це ризик. Дракон може не оцінити.

- Я додам, - сказала відьма. - Моє зілля робить будь-яку страву смачнішою.

- Ваше зілля перетворило кота на п'ятьох котів, - зауважив Гельд, який чув про нічний інцидент.

- Це був експеримент.

- Експерименти залиште для лабораторії. Тут кухня.

Моргана образилася, але промовчала.

Елеонора та Розалінда перезирнулися. Вони не спали всю ніч, намагаючись навчитися готувати. Результат був жахливим: вони спалили три сковороди, порізали два пальці (один Елеонорі, один Розалінді) і ледь не підпалили кухню.

- Ми не вміємо готувати, - прошепотіла Елеонора.

- Знаю, - відповіла Розалінда.

- Що нам робити?

- Молитися.

Вони закрили очі й почали молитися всім богам, яких знали. Але боги, здається, були зайняті іншими справами.

Меріель, яка ще не протверезіла після вчорашнього, сиділа в акваріумі й тримала в руках рибу.

- Я приготую рибу, - сказала вона. - Дракон полюбить рибу.

- Дракон не їсть рибу, - сказав гоблін.

- Полюбить. Рано чи пізно.

Грунда сиділа спокійно, жувала хліб і думала про те, що вона вміє готувати м'ясо. Краще за всіх. Вона виграє.

Клариса ще спала в кріслі. Її розбудили за п'ять хвилин до оголошення.

- Що? - спитала вона сонним голосом. - Третє випробування? Вже?

- Так, пані, - сказав Сер Річард. - Ви готові?

- Я завжди готова, - відповіла Клариса, але її очі дивилися кудись у порожнечу.

Ліріель стояла осторонь, тримаючи в руці яблуко. Вона не молилася, не панікувала, не планувала. Вона просто дивилася на інших наречених і думала: «Вони бояться. Вони не знають, що робити. Вони звикли, що за них усе роблять інші. Але сьогодні вони повинні зробити щось самі. І це їх лякає більше, ніж дракон».

Вона відкусила яблуко й усміхнулася.

- Нехай переможе найкращий, - сказала вона тихо.