Полум'яний відбір, або Та, кого навіть дракон не очікував

Розділ 43. Коридор, де слуги святкують (тихо)

Коли наречені вийшли з Великої зали, слуги зібралися в коридорі. Вони чули все. Вони бачили все крізь щілини в дверях. І вони були в захваті.

- Вона лідирує! - вигукнув Бен (тихо, але емоційно).

- Вона геній! - додав Томас.

- Вона сиділа на підлозі! - нагадав Мартін. - Перед ілюзією дракона! І говорила з нею, як зі старим другом!

- А момент із хлібом? Грунда простягнула хліб, і дракон узяв! Це ж треба до такого додуматися!

- Вона троль, - сказав Карл. - Вони знають, що таке голод.

- А Клариса? «Я стара, я вдова, я багата». Дракон аж кивнув!

- Дракони поважають старших, - зауважив Лео.

- А Ліріель? - сказав Бен. - Вона просто сіла на підлогу. Без страху. Без паніки. І сказала: «Ти ж не справжній, ти просто дзеркало». І дракон засміявся!

- Дракони сміються? - здивувався Том.

- Цей - так.

Вони замовкли, думаючи про те, що означає сміх дракона. Чи це добре? Чи це погано? Чи означає, що Ліріель має шанс?

- Я вболіваю за неї, - сказав Бен. - Не тому, що вона моя пані. А тому, що вона чесна.

- Я теж, - сказав Томас.

- І я, - додав Мартін.

- Усі ми, - закінчив Лео.

Вони потиснули один одному руки й розійшлися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше