Розділ 34. Лист-відповідь, або Як не втратити обличчя перед донькою

Наступного дня Ліаннор сів писати листа-відповідь. Він думав довго, бо хотів, щоб лист був: 

а) люблячим, 

б) підтримуючим, 

в) не надто емоційним, 

г) не надто холодним.

Він написав:

«Ліріель, донько.

Ми отримали твого листа. Ми не святкуємо. Ми просто... готуємося. На всяк випадок. Ти знаєш, я люблю бути готовим.

Яблука купили. Двадцять кілограмів червоних кислих, десять зелених, п'ять жовтих. Книги теж. Продавець пообіцяв привезти ще, якщо захочеш.

Сукню ми перешиваємо. Додамо полум'я на поділ. Це буде виглядати... небезпечно. Сподіваємося, дракон оцінить.

Леліана передає тобі привіт. Вона каже, що ти молодець. І що вона пишається тобою. І що якщо дракон тебе образить, вона особисто приїде і... ну, ти знаєш Леліану.

Бабуся каже, що ти повинна тримати спину прямо. І не забувати про вишивку. І що шлейф — це гарно, але якщо не хочеш, то не треба.

Дядько Трандір... дядько Трандір мовчить. Він, здається, злякався твоєї погрози про павуків. Не знаю, чому. Ти ж не розповіси.

Правда?

Ми всі тебе любимо. Навіть коли ти нас дратуєш. Навіть коли ти нас соромиш. Навіть коли ти їси наші яблука без дозволу.

Тримайся. І не ображай дракона занадто сильно. Він може образитися і спалити тебе. А ми хочемо, щоб ти повернулася жива. Бажано з драконом. Але можна й без.

Твій батько, Ліаннор.

P.S. Мама каже, що ти маєш писати частіше. Вона хвилюється.

P.P.S. Я теж хвилююся, але не зізнаюся.

P.P.P.S. Яблука вже відправили. Чекай.»

Він запечатав листа й віддав Фіндору.

- Відправ негайно, - сказав він.

- Слухаюся, пане.

Фіндор вийшов, а Ліаннор залишився сам.

Він подивився на портрет Ліріель, який висів на стіні. Вона була маленькою, зовсім маленькою, з величезними очима та ангельською усмішкою.

«Куди ти пішла, моя донько? - подумав він. - І чи знайдеш ти те, що шукаєш?»

Він не знав відповіді. Але він вірив, що вона знайде.