Розділ 40. Атмосфера на межі

Коли всі наречені зібралися в холі замку, атмосфера була напруженою, мов струна. Елеонора та Розалінда стояли осторонь, бліді й зосереджені. Моргана сиділа в кутку, погладжуючи кота, і її очі світилися магічним вогнем. Грунда жувала хліб, який поцупила з кухні. Меріель ще не прокинулася, і слуги намагалися її розбудити, штовхаючи акваріум палицями. Клариса пила вино з фляги, яку сховала в рукаві.

А Ліріель стояла посеред холу, тримаючи в руці яблуко, й дивилася на всіх із легким сарказмом.

- Ви всі такі серйозні, - зауважила вона. - Наче йдете не на випробування, а на власні похорони.

- Це випробування мудрістю, - відповіла Елеонора. - Якщо ми не підготуємося, ми програємо.

- А якщо ви перенапружитеся, ви програєте теж, - парирувала Ліріель. - Мудрість - це не коли ти знаєш усі відповіді. Мудрість - це коли ти знаєш, що не знаєш усіх відповідей, але не б'єшся головою об стіну через це.

Елеонора зблідла ще більше.

- А ви завжди така... спокійна? - спитала Розалінда.

- Так. Бо я втомилася хвилюватися. Хвилювання забирає енергію. А енергія потрібна для важливіших речей. Наприклад, для сарказму.

Вона відкусила яблуко й зажувала.

Сер Річард увійшов у хол, супроводжуваний Тімом. Він виглядав так, ніби не спав тиждень, хоча спав усього кілька годин.

- Пані, - сказав він. - Друге випробування розпочнеться за п'ять хвилин. Прошу слідувати за мною.

Він подивився на наречених. Семеро жінок, які вижили після аури страху. Вони виглядали по-різному, але всі вони були готові.

Майже всі.

- А де русалка? - спитав він.

- Вона спить, пане, - відповів один із слуг. - Ми не можемо її розбудити.

Сер Річард зітхнув.

- Нехай спить. Якщо вона не прийде, ми вважатимемо, що вона вибула.

Він повернувся до наречених.

- Отже, пані, випробування мудрістю. Воно складатиметься з десяти запитань про драконів, їхню історію, культуру та звички. Той, хто дасть найбільше правильних відповідей, отримає перевагу перед третім випробуванням.

Ліріель підняла руку.

- Слухаю вас, пані, - сказав Сер Річард, хоча всередині нього все стиснулося.

- А хто буде ставити запитання? Ви?

- Я.

- А ви знаєте відповіді? Чи ви просто читаєте з папірця?

- Я... я вивчав матеріал.

- І ви впевнені, що він правильний? Бо дракони можуть мати свою думку. Наприклад, ви можете запитати: «Скільки сердець у дракона?», а дракон відповість: «А я знаю? Я їх не рахував».

Сер Річард зблід.

- Ми... ми радилися з гобліном-радником. Він знає драконів.

- Гоблін-радник? Той, який тікає, коли дракон чхає? Довіряти йому - це як довіряти їжакові вибір вина. Він колеться, і результат плачевний.

Наречені засміялися. Навіть Сер Річард ледь стримав усмішку.

- Пані Ліріель, - сказав він. - Ви завжди знайдете, до чого причепитися.

- Це моя суперсила, - гордо відповіла вона. - Не те щоб я нею пишалася, але вона є.

Вона відкусила ще шматок яблука й попрямувала за іншими.
***

Вони йшли коридорами замку до великої зали, де мали проходити випробування. Кроки відлунювали від кам'яних стін, створюючи ритм, схожий на серцебиття.

Ліріель ішла останньою. Вона дивилася на спини інших наречених і думала:

«Кожна з них хоче перемогти. Кожна з них боїться. Але тільки одна буде щасливою. Чи це буду я? Я не знаю. Але я знаю, що не програю через дурість. І не програю через страх. Я програю тільки якщо дракон виявиться дурнішим, ніж моя родина. А це неможливо. Бо дурнішої родини, ніж моя, не існує в жодному з королівств».

Вона усміхнулася своїм думкам і прискорила крок.

Попереду на неї чекали запитання, мудрість, дракон і, можливо, перемога. Або поразка. Але в будь-якому разі це була пригода. А вона любила пригоди більше, ніж спокій.

- Ідіть, панове дракони, - прошепотіла вона. - Ваша наречена вже в дорозі.

І вона зникла в напівтемряві коридору.

А Сірий Плащ стояв біля входу в залу, дивився їй услід і думав:

«Якщо ця дівчина не виграє, я звільнюся. Бо більше не зможу дивитися в очі її сарказму».

Він витер піт із чола й увійшов у залу.

Друге випробування починалося.