Розділ 37. Ранок, або Новий день - нові проблеми

Наступного ранку Сер Річард прокинувся з думкою: «Сьогодні буде ще гірше». Він не помилився.

Слуги зібралися в передпокої й виглядали так, ніби провели ніч у пеклі. Темні кола під очима, тремтячі руки, нервові тики.

- Доповідайте, - сказав він.

Перший слуга виступив уперед:

- Принцеси вимагають, щоб у їхній кімнаті було тепліше. І щоб їм принесли сніданок у ліжко. Але не гарячий, не холодний, і щоб яєчня була у формі серця.

- Наступний, - зітхнув Сер Річард.

- Відьма зварила зілля, від якого в коридорі зникли всі фарби. Тепер там усе чорно-біле. Вона каже, що це «експеримент». Але слуги бояться ходити тим коридором, бо їм здається, що вони в старому кіно.

- Наступний.

- Тролька з'їла всі запаси їжі, які ми приготували на сьогодні. Кухар плаче. Він каже, що це кінець його кар'єри.

- Наступний.

- Русалка вимагає морської води. Ми принесли їй солі, але вона каже, що «це не те». Вона хоче, щоб хтось пірнув у море й привіз її води особисто.

- Наступний.

- Графиня... графиня задоволена. Вона п'є вино й читає книгу. Але вона попросила передати, що «вино минулорічне, а вона любить старше». І щоб ми наступного разу принесли вино врожаю п'ятсотрічного.

Сер Річард закрив обличчя руками.

- А ельфійка? - спитав він. - Що з Ліріель?

Слуги замовкли. Потім один із них обережно сказав:

- Вона... вона ще спить, пане.

- Спить?

- Так. Вона лягла о десятій вечора й досі не вставала. Вона не кликала нас, не вимагала нічого. Просто... спить.

Сер Річард відчув, що його серце калатає швидше.

- Це... це підозріло, - сказав він.

- Дуже, - погодилися слуги.

- Ідіть і розбудіть її. Але обережно. Якщо вона прокинеться не в гуморі... ми всі помремо.

- А якщо вона в гуморі?

- Тоді ми все одно помремо, але від сміху. Я не знаю, що гірше.

Слуги пішли.