Полум'яний відбір, або Та, кого навіть дракон не очікував

Розділ 25. Кімната графині, або Відпочинок з класом

Клариса, графиня, отримала кімнату на двадцять п'ятому поверсі - найкращу в замку. Вона не просила, їй просто дали, бо вона була графинею, багатою і впливовою, і ніхто не хотів з нею сваритися.

Вона зайшла в кімнату, оглянула її й сказала:

- Прийнятно. Але я хочу, щоб тут було тепліше. І щоб у вазі стояли живі квіти. І щоб на столі був свіжий пиріг. І щоб ви принесли мені вина. Не того, яким поять прислугу, а хорошого, з південних схилів.

Слуга (його звали Лео, і він був досвідченим, тому не сперечався) кивнув і пішов виконувати.

Клариса сіла в крісло, зняла взуття (ноги боліли після випробування) й замислилась.

«Цей дракон... він цікавий, - подумала вона. - Його аура страху показала мені свекруху. Я не боялася. Але це означає, що дракон прочитав мої думки. Він знає, чого я боялася за життя. Це... інтригує».

Вона взяла зі столу книгу (залишила попередня наречена, яка вибула) й почала гортати.

- «Дракони та їхні звички», - прочитала вона назву. - Нудно. Але корисно.

Вона читала доти, доки не принесли пиріг, вино та квіти. Потім вона повечеряла, випила келих вина, лягла в ліжко (м'яке, з шовковими простирадлами) й заснула.

Їй снився дракон. Не страшний, не великий, а звичайний - він сидів на траві й їв печиво.

- Ти хороший, - сказала вона йому вві сні. - Але тобі не вистачає виховання.

Дракон кивнув і продовжував їсти.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше