Розділ 21. Кімната відьми, або Вимоги, які неможливо виконати

Мoргана Темна зайняла кімнату на двадцять другому поверсі, одразу під Ліріель. Вона була відьмою, тому мала специфічні потреби.

- Мені потрібен котел, - сказала вона слугу, який приніс її речі (речі складалися з одного маленького рюкзака, в якому лежали трави, кристали та три флакони з невідомою рідиною). - Чавунний, великий, щоб я могла варити зілля.

- Пані, в кімнаті немає місця для котла... - спробував заперечити слуга.

- Тоді зробіть місце. Винесіть ліжко. Я не буду спати на ліжку. Я буду спати на підлозі. Або в котлі. Мені байдуже.

Слуга (його звали Мартін, і він працював у замку тридцять років, думаючи, що бачив усе) завмер.

- Винести... ліжко, пані?

- Так. І принесіть мені сіна. Я буду спати на сіні. І щоб сіно було свіжим, не минулорічним. І щоб не кололося. І щоб пахло лісом, а не конюшнею.

- Пані, це неможливо...

- Неможливо? -  Мoргана підвела брову, і її кіт, який сидів у неї на плечах, вигнув спину й зашипів. - Ви кажете відьмі, що щось неможливо? Я можу перетворити вас на жабу, і тоді ви самі будете спати на сіні. Як вам така перспектива?

Мартін зблід, кивнув і побіг виконувати.

Він виніс ліжко, приніс сіно (довелося їхати до сусіднього села, бо в замку сіна не тримали), поставив котел (довелося позичити на кухні, кухар був у розпачі), і тільки тоді Моргана заспокоїлася.

- Дякую, - сказала вона. - Тепер ідіть. Я буду варити зілля. Не турбуйте мене до ранку, якщо не хочете стати піддослідним кроликом.

Мартін вибіг, перехрестився (хоча був атеїстом) і побіг скаржитися Сірому Плащу.

Сер Річард вислухав його, зітхнув і сказав:

- Мартіне, я тебе розумію. Але що я можу зробити? Вона відьма. Вона може нас перетворити на жаб. Терпи.

- Пане, я тридцять років працюю в замку. Я пережив трьох драконів, двадцять сім нападів лицарів, одну пожежу та дві повені. Але ці наречені... вони вб'ють мене. Не дракон. Вони.

- Знаю, Мартіне. Знаю.

Вони разом зітхнули й пішли пити чай.