Розділ 20. Кімната принцес, або Початок кінця для слуг

Елеонора та Розалінда, принцеси в блакитному та рожевому, отримали спільну кімнату. Вони не скаржилися, бо були сестрами (двоюрідними) і звикли ділити простір.

Але скаржитися вони почали майже одразу.

- Тут холодно, - сказала Елеонора, заходячи в кімнату. - Як у склепі.

- Тут жарко, - заперечила Розалінда. - Як у лазні.

- Не може бути одночасно холодно і жарко!

- Може, якщо ти стоїш біля вікна, а я біля каміна!

Вони подивилися одна на одну. Потім на слугу, який приніс їхні речі.

- Ви! - звернулася до нього Елеонора. - Чому тут така температура? Ми вимагаємо, щоб було тепло, але не спекотно!

- І щоб світло було м'яким, але не темним! - додала Розалінда. - І щоб пахло трояндами, але не надто сильно, бо в мене алергія!

Слуга, молодий хлопець на ім'я Томас, розгублено кліпав.

- Пані, я... я не можу контролювати температуру в замку...

- А хто може? - спитала Елеонора.

- Дракон, пані. Він регулює вогонь у підвалах.

- То скажіть дракону, щоб він зробив тепліше! - вигукнула Розалінда.

Томас зблід.

- Я... я не можу говорити з драконом, пані. Він мене спалить.

- Тоді покличте того, хто може!

- Це неможливо...

- Тоді робіть щось! Ми не будемо спати в такому кліматі! У нас скоро важливе випробування! Ми маємо виглядати бездоганно! А як ми будемо виглядати бездоганно, якщо в кімнаті або холодно, або жарко? У нас шкіра почервоніє! У нас зіпсується настрій! А якщо в нас зіпсується настрій, ми не зможемо зосередитися! А якщо ми не зосередимося, ми програємо! Ви хочете, щоб ми програли?

Томас хотів сказати: «Мені байдуже, виграєте ви чи програєте, я просто хочу вижити», але промовчав.

- Ми спробуємо щось зробити, пані, - сказав він і вибіг.

- І принесіть нам їсти! - крикнула йому навздогін Елеонора. - Ми голодні!

- І чаю! - додала Розалінда. - Але не гарячого, бо спекотно, і не холодного, бо холодно!

Томас, тікаючи сходами, думав: «Ці дві вб'ють мене раніше, ніж дракон».