Розділ 14. Ранок випробування, або Коли нерви на межі

Наступного ранку всі наречені зібралися біля входу в драконячу печеру. Їх було тридцять. Тридцять жінок різного віку, різного походження, різних здібностей. Але всіх їх об'єднувало одне - страх.

Сер Річард стояв на підвищенні й дивився на них.

- Випробування розпочнеться за п'ять хвилин. Нагадую: ви повинні простояти біля входу в печеру під впливом аури страху рівно одну годину. Ті, хто витримають, отримають право на участь у другому випробуванні. Ті, хто впадуть або втечуть, - вибувають.

- А якщо хтось помре від страху? - спитала відьма.

- Не помре. Аура страху не вбиває. Вона тільки лякає.

- А якщо хтось блюване? - спитала тролька.

- Тоді ми її дискваліфікуємо. За порушення санітарних норм.

Ліріель, яка стояла в першому ряду, усміхнулася. Вона відчувала, як тремтять інші навколо неї. Принцеси бліді, як стіни. Відьми накладають захисні чари. Трольки потягуються, немов перед бійкою.

- Пані, - звернулася вона до сусідки-принцеси. - Візьміть мою руку, якщо вам стане страшно.

- А ви не боїтеся? - спитала та тремтячим голосом.

- Абсолютно. Я вже пройшла найстрашніше випробування в житті - родинну вечерю зі своєю бабусею. Після цього будь-який дракон видасться милим кошеням.

І вона зробила крок уперед.

Сер Річард подивився на неї, і його серце стиснулося.

- Починаємо, - сказав він.

І аура страху накрила всіх.

Але це вже зовсім інша історія.