54

Кетрін зрозуміла так гостро почуття своєї родички, бажаючи також вчепитися в волосся Шарлотти, подряпати їй її нахабні й безсоромні очі, щоб та не сміла більше так безневинно ними дивитися на герцога Ештона, щоб не сміла так відкрито дивитися на нього, втративши всякий сором. Вона поїдала його наче десерт. Таке порівняння промайнуло в її голові. І Кетрін добре розуміла свою племінницю, адже та була не сліпою, і бачила, яким красенем був герцог Ештон. Він був сліпучим! Його чорне волосся так гарно розвівалося на вітрі, що так і хотілося доторкнутися до нього пальчиками, і відчути його шовковистість на дотик. Вона стиснула від цього долоні в кулачки, щоб припинити ті відчуття, що володіли нею. Але це було марно. Страшна сверблячка змусила її відкрити їх, щоб припинити ті неприємні й болючі відчуття. Жінці хотілося розчесати свої долоні до крові, але вона лише злегка клацнула пальчиками, щоб позбутися прикрої корости. Але користі від цього не було ніякої. Нею продовжувало володіти бажання доторкнутися до цього чорного, як смола, волосся, і їй хотілося бути єдиною жінкою, яка могла б до них торкатися. При всьому своєму бажанні ніжно торкатися чорної копиці на голові у герцога Ештона, Кетрін також хотілося і вчепитися в них, щоб вирвати їх йому, щоб ніхто більше не дивився на них, і не мав аморальних бажань торкатися і бажати їх. Злість і лють володіли її тілом і душею, змушуючи відчувати такі грішні почуття.

«Такі пороки, як лють, злість, ревнощі не варті дружини такої великої людини, якою є Гаврилій Стокмі. Хіба не грішно мати такі думки й відчувати те, що ти відчуваєш, Кетті? Ти горітимеш у пеклі. Як він діє на тебе?! Цей чоловік веде тебе до гріха і розпусти».

Очі Кетрін опустилися трохи нижче за волосся герцога Ештона.

«Які широкі плечі у нього! - Вона солодко зітхнула, милуючись ними здалеку. - А які сильні руки та гарний торс у нього під одягом!» - Надувши спочатку губки, а потім і закусивши нижню губу, згадуючи минулі дні, вона витріщалася на герцога безсоромно і відкрито, зовсім забувши, що її може хтось побачити. Якби хтось бачив її зараз, то відразу зрозумів би, про що були її думки, але їй було все одно. У ці хвилини нею володів не розум, а серце, яке вирвалося з пут ув'язнення, якими вона себе ув'язнила понад п'ять років тому від гріха. Їй хотілося обійняти ці широкі й міцні плечі, притиснутися до них усім тілом і відчути тепло, що виходило від нього. Її очі опустилися нижче пояса, і від спокусливої картини її кинуло в жар, вона закусила від цього губи, щоб утримати стогін, що рвався зсередини.

«Який симпатичний і пружний у нього зад! - Її долоні стиснулися від уявної картини того, як вони стискаються навколо цих двох півкуль. – Ось відчути б їх на дотик!»

Видавши тихий стогін, вона млосно зітхнула, уявляючи ті відчуття, які б вона зазнала, дозволивши собі це. Відразу дика хвиля нестримного бажання накрила її з голови до п'ят, вона відчула гаряче полум'я між ніг і вологу, що витікала повільно з глибин її жіночності.

“Які солодкі ласощі! Нестримна спокуса, якій я не можу чинити опір! - Її думки з кожною секундою почали набувати все сміливіші картини. Чудові спогади дарували їй тілесну насолоду, перенісши її в той день, коли герцог Ештон знову з'явився на порозі будинку її чоловіка, вкинувши в безодню розпусти й пороку. Маленькі, ніжні пальчики стали відчувати чоловіче, пружне тіло, до якого вона торкалася.Розпусна посмішка засяяла на її обличчі від грішних думок, які прийняли дуже аморальний поворот. Що було б, якби її чоловік не з'явився тоді й не завадив їм вдатися до гріха? Таке солодке видіння змусило її бажати всіх тих втіх, що були б за диким вторгненням твердого і пружного члена в її лоно, томлячись від бажання, згоряючи від бажання. Вона собі уявила швидкі поштовхи й подальшу насолоду, яку вони подарували б їй. Від цього вона видала важке зітхання, закусивши нижню губу. - Я розпусна повія і думки всі мої порочні й хтиві! - Почала вона собі докоряти, коли зрозуміла, які думки вона собі дозволила. Її щоки стали горіти від сорому. - Гаврилій сотню разів має рацію. Ні, тисячі разів. Я горітиму за це в геєні вогняній! Я розпусна шльондра, яка відчуває неналежні пристойній дружині почуття. Такого ніколи не відчуває порядна дружина. Тільки розбещені, - Кетрін стала згадувати всі ті епітети, якими частенько нагороджував її люблячий чоловік, - розпусні, безпутні й сластолюбні блудниці й розпусниці можуть таке відчувати!”

Місис Стокмі розуміла, що такі думки та почуття не повинна відчувати вихована, доброчесна і порядна дружина священника. Та й не тільки дружина пастора, а й дружина простого джентльмена не мала таке відчувати. Це було грішно у всіх сенсах. Таке дозволялося тільки розпусним і хтивим дівкам. А вона не хотіла, щоб її вважали такою. Страшна ганьба б тоді пала на неї. Вона б зганьбила чесне ім'я її покійного батька.

Як тільки її мучитель піднявся на коня і помчав, чемно попрощавшись з Шарлоттою і з нею, їй полегшало, і вона змогла вгамувати тремтіння і солодке, дике бажання, що володіли всім її тілом, трохи пом'якшити та знову змогла тверезо мислити. Вона на тремтячих ногах і з розчервонілими щоками покинула племінницю і ввійшла до будинку, одягнутись тепліше, щоб піти на пошуки сина.