35

За вікном йшов сніг. Місис Стокмі загорнула плечі теплою шаллю, яка світилася дірками, але яку вона дуже любила, бо та належала її покійній матінці. Зав'язавши стрічки чепчика під підборіддям, дівчина поправила яскравий локон, що вибився, заштовхав його всередину головного убору, який спотворював її зовнішність до невпізнанності. Взявши два відра в одну руку, другою вона відчинила двері. Їй в обличчі дмухнув крижаний вітер, від якого вона зіщулилася. Мороз цього ранку був такий, що якщо не рухатися, то взуття могло примерзнути до промерзлої, засніженої землі. Навколо нікого не було так рано. Зазвичай місцевий люд прокидався ближче до шостої, сьомої ранку. Тільки Дороті вставала о четвертій, щоб встигнути розтопити грубку, нагріти воду для вмивання чоловіка і свекрухи, приготувати сніданок для всієї родини, а ще встигнути прибратися в будинку, в церкві, і ще багато різних справ, починаючи від прання, закінчуючи натиранням підлоги та меблів до блиску.

Місяць і зірки всипали небо, від чого від їхнього яскравого світла було настільки світло, наче вдень. Набравши відра води з колодязя, жінка попрямувала з ними в бік будинку ходою качиною, через тяжкість бідолаха перегиналася в різні боки. Відігрівши трохи промерзлі долоні теплим подихом, місис Стокмі натягла подерті, старі рукавиці та вийшла з теплого приміщення на собачий мороз, який одразу пробрався крізь тоненьку сукню і шаль до ніжного жіночого тіла, від чого її зуби стали цокотіти в такт серця. На щастя вночі не було завірюхи, тому прочищені вчора дівчиною доріжки не були заметеними товстим шаром снігу. Набравши дров, які доходили їй до носа, вона повільно рушила до хати. Замість того, щоб обіймати ці колоди, їй слід було обіймати коханого чоловіка, ніжачись у теплому ліжку, а, не замерзаючи від холоду та морозу на вулиці. Однак, оскільки чоловік у неї був не коханий, їй доводилося миритися з останнім. Про тепле ліжко та коханого чоловіка вона могла тільки мріяти! Не такій грішниці, як вона дарована така милість та благословення небес.

Підкинувши дров у кімнаті свекрухи навшпиньки, щоб матінка чоловіка не прокинулася раніше часу, місис Стокмі зазирнула до синочка в кімнату, переконатися, що той не розкрився вночі. Укутавши малюка ковдрою, вона поцілувала його в пухкеньку щічку, сховавши маленькі ручки під покривалом, щоб ті не замерзли від того, що кімната сина так само як і її подружня спальня рідко обігрівалася, вона рушила на кухню. Затопивши піч, Дороті взяла два килимки та знову вийшла на мороз. Вибивши їх на снігу товстою палицею, жінка знову забігла в будинок, розкинувши чисті килими на підлозі в коридорі. Потім вона взялася за приготування сніданку.

Так, як Аврора не дотримувалася аскетичних догм, яких дотримувались її син, онук і невістка, останній доводилося постаратися, щоб приготувати ситний та смачний сніданок для улюбленої свекрухи. Несмачну вівсянку та черствий хліб із чаєм шановна матінка отця Гаврилія не їла. Від такої бідної їжі вона б захворіла вже за місяць, а за два вже злягла б, а за три так і зовсім померла від недоїдання. Місис Стокмі старша їла виключно делікатеси та різні ласощі. Тільки заради улюбленої матінки отець Гаврилій витрачав гроші на харчі, з яких його дружина готувала сніданки, обіди та вечері для своєї свекрухи. Він же з дружиною та дитиною їли просту їжу, таку ж, яку їли й інші його парафіяни, а може ще й скромнішу. Кетрін іноді здавалося, що слуги, які колись були в домі її батька, краще їли, ніж вони. Але дівчина не нарікала на свою долю, вона звикла до такої їжі, лише смачні аромати іноді спокушали її випробувати те, що вона готувала матінці чоловіка, адже встояти іноді було нестерпно, але вона вважала, що заслужила це, що це тримає її розбещене і розпусне нутро в чіпких кайданах святості та моралі, утримуючи її від необдуманих вчинків і гріхів, а ще їй ніколи було на це звертати увагу через брак особистого часу на себе. Робота по дому займала весь її вільний час. А ще треба було стежити за непосидючою дитиною і виконувати постійні прохання свекрухи, яка не могла без неї нічого, а також займатися дрібними справами церкви, а ще допомагати нужденним старим людям, які доживали останні свої дні.

Накривши кришкою каструлю з тушкованим м'ясом і грибами, жінка згадала, що забула прибратися в церкві, тож поспішила бігом у тому напрямку, навіть не начепивши на себе шаль. Дорогою до церкви, яка була зовсім поруч із будинком, вона продовжувала гнати від себе картини її перелюбу. Одна частина її боролася із цим, а інша хотіла повторення цього. Ця двоїстість роздирала її на частини, місис Стокмі з останніх сил тримала оборону, яка відповідала за праведну поведінку. Але все-таки зазнала повного краху, піддалася знову спокусі, як це зробила вчора. Однак найгірше з цього було те, що зробила вона це у святому місці церкви. І це було неприпустимим, тому вважалося святотатством, богохульством. Вона - непоправна грішниця і блудниця, і горітиме за це в пеклі. Думки, як бджоли, одна за одною, роїлися в її голові, картинки райських насолод, одна яскравіша і солодша за іншу, змушували її знову відчувати ті почуття, які тоді приносили ні з чим незрівнянне задоволення, свято для тіла, бенкет для душі. Облизав пересохлі вуста, вона, не знаючи, що творить, видала ганебний стогін, закусивши зубками нижню губу від солодких видінь. Все ще перебуваючи в полоні пристрасті, жінка трохи розтиснула стислі ноги, бажаючи відчути між ними вмілі вуста коханого, які б угамували щемлячий біль, який заважав їй тверезо мислити й діяти. Впавши навколішки біля вівтаря, Кетрін почала благати про прощення за вчинене нею вчора. Але як би вона не журилася своєю ганебною поведінкою, інша її частина раділа з того, що вона зазнала в жарких обіймах герцога Ештона. Жінка так скучила за його могутнім тілом, ласкавими руками та вмілими, солодкими губами. Її душа співала від можливості бачити та чути його. Вона стільки років була позбавлена цієї можливості з власної волі, але вона не могла зробити по-іншому, вчинити інакше. У неї не було іншого виходу, як тільки втекти від людини, яка відкрила їй світ солодких мрій і насолод, подарувала стільки тепла і радості, навчила любити, а також відкрила її гріховну, розпусну сутність.