34

Місяць проклав яскраву доріжку крізь вікно до спальні подружжя Стокмі. Чоловік уже давно заснув, сопучи голосно і похропуючи. А ось дружина не могла заплющити очей, стоячи на гречці в кутку, де висіла свята ікона. На колінах вже з'явилися садна і моторошні почервоніння, але жінка продовжувала смиренно відбувати своє покарання за перелюб, вчинений нею. Стукаючи зуби від холоду так, як вогонь у каміні давно згас, а Кетрін була в одній сорочці, що полиняла від часу і частого прання, від чого втратила свій колишній колір. Вже не можна було сказати з упевненістю, якого кольору вона була. Чи то білою, чи жовтою, чи то зовсім сірою.

- Я грішниця! Я грішниця! Я грішниця! Перелюбниця! І повія! – чулися тихі жіночі слова. – Тисяча та двісті. А треба три тисячі. - Жінка вирішила трохи перепочити від виконання покарання, яке призначив їй її благочестивий чоловік. - Ще тисяча і вісімсот разів. Я грішниця! Моє місце не в порядному домі, серед добрих і люблячих людей, а серед таких же шльондр, якою я є. Я горітиму в пеклі! Помилуй Господи мою грішну душу і порочну натуру, спаси моє тіло від вогненної геєни.

Вона також не хотіла лягати спати, бо сьогодні ввечері її чоловік не вдягнув нічну сорочку після того, що було між ними. Він називав це «виконанням подружнього обов'язку», а Кетрін вважала це пеклом. На щастя, це траплялося дуже рідко і тривало недовго. Але навіть ті кілька хвилин завдавали їй моторошних мук. Але їй доводилося це терпіти, щоб бути доброю і зразковою дружиною. Щоправда, Гаврилій ніколи не вважав її доброю дружиною, а навпаки казав, що вона погана дружина, адже не вміла задовольнити його бажання, пробудити до життя його пониклу плоть.

Їй не хотілося вночі доторкнутися ненароком до нього, відчути знову його дихання в такій близькості, їй не хотілося відчувати аромат його спітнілого тіла. Жінка прикусила від цього нижню губу до крові, щоб заглушити гіркі ридання, що рвалися назовні, які вона стільки стримувала в собі. Але довго втримувати сльози в собі їй не вдалося. Вони ринули, ніби бурхливий потік, що змітав на своєму шляху всі перешкоди та огорожі, збудовані нею за стільки років шлюбу з містером Стокмі. Кетрін кинула швидкий, але допитливий погляд у бік ліжка, переконуючись, що її скиглення не розбудило сплячого чоловіка. Зітхнувши, вона продовжила свої болючі роздуми.

Як він знайшов її? Адже вона поїхала на край світу. Так вона рахувала. І звідки він дізнався, що Роберт – його син. Ну звичайно! Вони ж одне обличчя! Треба бути сліпим чи ідіотом, щоб не дійти такого висновку. І що буде далі? Адже місцевий народ не можна зарахувати ні до тих, ні до інших. Скоро все село шепотітиме про це. Але плітки та шушукання за спиною – це одне, це ще можна стерпіти. А от якщо його світлість повідає всьому селу, що Роберт його син, то вони почнуть відкрито її зневажати та називати перелюбницею, от цього уже жінка не зможе довго витримати. Її дні, як вірної та зразкової дружини отця Гаврилія в Брантгольді тоді, вважай, закінчаться. Місис Стокмі почнуть цуратися та уникати. Їй доведеться сидіти вдома в день, а виходити надвір, коли стемніє. А що буде з її синочком? З її малюком! Бастард знатного аристократа!

- Ні! – крикнула Кетрін надто голосно, від чого ліжко за її спиною заскрипіло. Вона жахнулася, закусивши до крові губу, навіть припинивши дихати. На щастя, Гаврилій перекинувся на інший бік і продовжив похропувати знову.

Як він мене знайшов? Адже я навіть змінила ім'я, не кажучи про прізвище, стала потворою і сховалася в такій глушині, куди зрідка заглядають знатні особи, на кшталт нього. Боже, чому ви це допустили? За що я так згрішила у своєму житті, що мені доводиться терпіти все це?

- Згрішила ти не те слово, грішниця, розпусниця! – тихо мовила дівчина, не витримавши. Вона знову озирнулася у бік ліжка. Там було все як і раніше. Це її заспокоїло, і вона продовжила міркувати, картаючи себе у семи смертних гріхах усього світу.

«Ти насолоджувалася знову! Ти стогнала і кричала від задоволення, звиваючись під чоловіком, наче якась там шльондра. Жодна зразкова дружина собі такого не дозволила б у подружньому ліжку! А тобі не знадобилося для цього навіть ліжка, ти грішила просто на кухонному столі. Ти не тільки дозволила все це собі, а й шкодуєш, що герцог не встиг у тебе увійти своєю твердою, гарячою плоттю. Ти так цього хотіла! І зараз не менше ти цього хочеш, а можливо ще більше. Твоє тіло бажає солодкого продовження, ти нудишся від незрозумілого почуття невдоволення. Кетрін, припини себе катувати та вводити в ще більший гріх! Ти ненаситна повія, ось ти хто! Не смій собі такого! У Біблії говориться, що треба відрізати частину тіла, яка схиляє до гріха. Тільки ось яку частину тіла мені слід відрізати? Яку? Адже немає жодної частинки в моєму порочному тілі, які б не хотіли злитися з герцогом Ештоном. А гірше за це тільки те, що моя душа і серце рвуться до нього, бажають злитися з ним докупи, в єдине ціле».