26

Місис Стокмі почула стукіт кінських копит, від чого вона здригнулася. Щось усередині їй безпомилково шепотіло, - правильніше сказати - кричало, що цей вершник приїхав по її душу. Серце втекло в п'яти, коли почулися гучні кроки від підборів, що наближалися до будинку. Вона обернулася до дверей обличчям, якраз вчасно, щоб помітити високу, темну постать незнайомця. Правильніше сказати не незнайомця. Дівчина добре знала, кому вона належала. Вона мала рацію ще тоді, коли Роберт крикнув тоді:

«Мамо, дивися! Це та карета, про яку я тобі говорив», - малюк вказував маленькою ручкою на упряжку з чотирьох вороних коней, які гнівно пирхали, а один з них бив копитом, втомлений від вимушеного очікування, який не бажав мерзнути на моторошному морозі. Ці тварини були настільки красивими та величними екземплярами, до пари їх господарям. Біля карети з герцогським гербом на ній стояла пара. Леді в царському вбранні, закутана соболевим хутром, у шикарному капелюшку з величезним, яскравим пір'ям. І джентльмен у всьому чорному, навіть його хутра були чорними. Його чорне волосся майоріло на вітрі, а чорні очі спопеляли навіть здалеку. Місис Стокмі не хотілося тоді вірити в те, що бачили її очі та те, про що кричало її серце.

Кетрін завмерла на місці, продовжуючи стискати ножа в руці, яким хвилину тому вона нарізала черствий хліб.

- Хочеш мене цим вбити, міс Беккет? - почула вона такий знайомий голос. - Пізно. Ти це вже зробила одного разу, багато років тому. Якщо точніше, то п'ять з половиною. Не можна умертвити людину, якщо вона вже й так не жива. Я ходячий труп, місис … Як там тепер тебе? Так, місис Стокмі! Моє життя перетворилося на пекло, коли ти зникла, коли втекла, кинула мене та Джонні. Чи знаєш ти, безсердечна лялько, що таке кохання? Мій малюк прокидався багато років поспіль від нічних кошмарів у страшній істериці, ридаючи за матусею, яка так легко його покинула. Безсердечна тварюка! Ось ти хто! - Чоловік виплюнув ці образливі слова їй прямо в обличчя, стиснувши до посиніння губи.

- Я не хотіла цього, - тихо мовила Кетрін. Її голос здався їй якимось неживим, писклявим, ніби не її власним. – Я не знала, що так буде.

- А якби знала, то вчинила б інакше? Відповідай! - закричав злісно Річард, за секунду опинившись біля неї, боляче стиснувши руку дівчини вище ліктя. Від болю вона закусила нижню губу, щоби не закричати й не заплакати. Чоловік замовк, дивлячись на Кетрін, схожу цієї секунди на перелякану пташку, спійману мисливцем. Його погляд був прикутий до її нижньої губи, яку вона покусала майже до крові.

- Припини це негайно, якщо хочеш залишитися вірною дружиною своєму чоловікові! – загарчав охриплим голосом герцог Ештон.

Зрозумівши, яку реакцію викликає в ньому її невинна дія, від хвилювання вона зробила ще одну жахливу помилку – облизала пересохлі губи своїм рожевим язичком. Жінка зрозуміла це надто пізно. Вона навіть не встигла зрозуміти, як виявилася притиснутою до сильного чоловічого тіла. Його вимогливий язик виявився незрозуміло, як усередині її рота, сплівшись з її власним язичком, витворюючи там таке, від чого її голова йшла кругом, її ноги підкосилися від цього, і вона впала б на підлогу, якби не була притиснута так міцно до тіла герцога. Теплі губи накрили її сухі уста, які бажали такого вторгнення з моменту появи чоловіка на порозі будинку. Пристрасний поцілунок тривав, здавалося вічність, їм не було чим дихати, але чоловік продовжував впиватися в її губи, ніби при смерті подорожній від спраги в пустелі.

Привів до тями їх тільки стукіт від ножа, що впав на підлогу, який випав з долоні місис Стокмі. Річард різко відсунувся від неї, від чого вона ледь не впала на підлогу так, як ноги її зовсім не тримали. На щастя він помітив це, блискавично зреагувавши, і стиснув знову жіноче тіло у своїх жарких обіймах. Герцог лизнув свою верхню губу, і тут Кетрін зрозуміла, що діялося з чоловіком, коли вона витворяла таке. Її тіло пронизало сильне бажання дозволити цьому рожевому язику лизати все, що зволить його господар, а його губам дозволити цілувати кожен дюйм її тіла. Гаряча хвиля наповнила її жіноче лоно вологою між її ніг. Як вона скучила за його дотиками та поцілунками! Як нудьгувала за його обіймами та його дикими поштовхами, що дарували їй ні з чим незрівнянне задоволення! Кетрін захотілося знову відчути, як чоловіча плоть входить в неї, заповнюючи її всю всередині, не залишаючи ні грама вільного місця, наповнюючи її своїм диким бажанням та чоловічим насінням. І він це зрозумів. Жінка відразу ж відчула тверду опуклість, котра вперлася в неї, що свідчила про стан його господаря. Це викликало в ній томливу посмішку та стогін, які видали її повністю. Різким ривком він зірвав з її голови чепчик, дозволяючи її полум'яному волоссю хвилями впасти їй на плечі. Від цього видовища чоловік загарчав, знову вп'явшись у неї пристрасним, гарячим поцілунком. Його руки стали нишпорити по її плечах, наповнюючись теплом і жаром, що виходили від жіночого, гнучкого тіла.

- Кетрін, люба моя, солодка моя, - почав шепотіти герцог Ештон, припинивши її цілувати, щоб дати їм можливість віддихатися, поки його пальці вміло почали розстібати ґудзики на її сукні, намагаючись дістатися округлих півкуль. Відчувши гарячу долоню на своїй м'якій плоті, дівчина ахнула від надлишку почуттів, що переповняли все її тіло. Його пальці стали вміло пестити її затверділі рожеві соски, по черзі стискаючи м'яку, білу плоть. Кетрін вигнулась дугою, підставляючи свої принади навмисно чоловікові, щоб той стискав їх у своїх долонях, даруючи їй божественні відчуття, бажаючи, щоб ці пестощі та любощі не закінчувалися ніколи.

«Так поводяться лише грішниці та розпусниці, – пролетіло десь глибоко в її голові, але також швидко та глибоко зникло. – Тільки повії можуть так поводитися!»