Розділ 2: Академія, магія і кавалери

Розділ 2: Академія, магія і кавалери

    Вчорашня пригода в лісі закінчилась тим, що мене посадили на щось  велике і пернате, що я спочатку з помутніння і шоку прийняла за коня (а це виявився грифон, ну прямо як у Хогвартсі) І відвезли до місця, яке Рендал  урочисто назвав "Академія Магії Ельтар".

    Ельтар... Звучить як шампунь або непогана марка коньяку, - пробурмотіла я собі під ніс.

    Академія виявилась гігантським замком із вежами, що ховались в хмарах, прозорими арками, струмками з чистою водою в саду і дивно зиркаючими на тебе кам'яними статуями.

   - Тобі пощастило, - Рендал ішов поряд, мов особистий охоронець. - Тебе поселять у Північній Вежі. Там мешкають ті, кого обрано тим чи іншим пророцтвом. До речі, згідно нього в тебе має бути магія Вогню. 

  - Вогню? ага.. я на пікніку вогнище розпалити не в стані, а тут володіння стихією.. жартівник... Може пророцтво помилилось? І мені потрібна вежа для "Випадково затягнутих з іншого світу філологинь без жодного досвіду в магії"?

 - Мій лицар нічого не відповів... тільки засміявся. Гарно сміється, зараза, приємно... І чомусь виникає враженння що він рідко це робить, рідко дозволяє собі бути живим.

- Перший день у Академії був чимось схожий на всесвіт ГП з поселенням, знайомством одногрупників і відвязною вечіркою першокурсників на честь вступу.  І так, під час перевірки в мене виявили схильність до стихії Вогню... Перевірка проходила цікаво, всіх вступників запросили до великого залу, в центрі якого стояла велика скляна куля, кожного просили підійти і покласти руку на поверхню цієї кулі, тоді в кулі з'являлась димка кольору стихії, до якої в мага була схильність.... і на моє здивування навіть в кожного потраплянця була якась магія. Коли настала моя черга підходити до кулі, мене дико замандражило, долоні спітніли і почало паморочитись в голові. Як в тумані прикладаю долоню до скла і куля миттю спалахує яскравим червоно-помаранчевим полум'ям. Вогонь... я, звичайна дівчина, яка про таке тільки в книжках читала можу володіти вогнем... здуріти... Але, можу це одне, а от що з цим робити далі... 

  Потім мені видали мантію. Чорну. З емблемою вогню. Хоча, якщо чесно я хотіла щось, де не буде видно плям від кави,так як я вічно нею заляпаюсь.

  Далі було знайомство з куратором. Це була ельфійка, яка виглядала наче супермодель на пенсії, звали її Ліанель. Вона глянулана мене, потім на Рендала, потім знову на мене. 

 - Цікаво... сильна аура, рідкісна і.. неврівноважена

 -  Це певно Ви про мій характер, а не ауру,виправила я, хотіла ще щось сказати, але раптом біля фонтану мій погляд зачепився за Нього...

Цей витвір мистецтва стояв біля фонтану. Високий, стрункий, білявий з очима кольору гарячої лави, які ніби світились зсередини. Він повернув голову, і глянув прямо мені в очі.. І тут я реально прям почула як в мені щось клацнуло, як в старих лампочках при вмиканні.

 Рендал помітив мій ступор, простежив за моїм поглядом і враз настрій в нього звпсувався.

 - Це Дер'нар.

 -  Ти так надувся, побачивши його, наче він вкрав в тебе останній шматок піци, що таке?

 - Він дракон.

 - Багатослівно і вичерпуюче.. СТОП ХТО??? ДРАКОН??? Серйозно? В моєму світі це гарна казка про злих лускатих ящерів, а тут супермодель і дракон?

 - І не простий, - додав Рендал, стискаючи щелепу. Він один з Древніх. І він дивиться на тебе, мов ти його пара. 

Оу.. чудово. Я другий день в цьому світі, стою в заляпаній кавою футболці, а тут у мене вже є ревнивий лицар і дракон, який дивиться нам мене так, наче хоче або з'їсти або поцілувати, щей Рендал щось цікаве про пару ляпнув, треба буде пізніше дізнаатись, що це значить...  давай, мала, палай.....

Вибачаюсь, що довго не було продовження, навалилось все і одразу... чекаю Ваших коментарів, вони класно стимулюють писати далі