7

Подив дуже легко змінюється злістю, а тим паче, коли лютує зневажена жінка. Вікторія усього мала в надлишку.

- Я не тобі фату кидала.

-  А я своє нікому віддавати не збираюся, - твердо мовив Арсен.

- Своє шукай на сьомому кілометрі.

- Я вже знайшов.

- Вийди, - процідила, - мені треба перевдягнутися.

- Що я там не бачив?

Вікторія єхидно усміхнулася й знизала плечима.

- Сам напросився.

Топ злетів з грудей дівчини, як корок з-під шампанського, далі були трусики і лукавий погляд очі в очі. Арсен не витримав першим. Не те, щоб засоромився, його досвід з протилежною статтю не передбачав подібної непевності, проте відвернувся, бо Вікторія була жінкою, яку жадав не лише на фізичному рівні. Побачив багато, але не все.

- У тебе кнопка стоп є? – поцікавився, хмикаючи собі під ніс.

- Обмеження для обмежених, а мене виховували у свободі вибору, - вона хутко натягнула джинси та футболку, а концертний костюм запхала в торбину. Уже б і вийшла, але гонорар за виступ так і не принесли.

- Ти на все маєш відповідь.

- Читай більше і ти матимеш.

Арсен повернувся, чіпко оглядаючи її.

- Чому пішла з лікарні і не розбудила мене?

Вікторії хотілося крикнути, що вона не просто так пішла, номер телефону лишила, але вроджена пихатість закупорила рота, сказала зовсім інше.

- Я тобі нічим не зобов’язана.

- А життя тепер не рахується?

Він примружив очі і підійшов. Від нього пахнуло одеколоном з нотками деревини, червона футболка з ідеально випрасуваним комірцем гарно підкреслювала статуру та вигідно відтіняла світло-русяву чуприну й холодні блакитні очі.

Вікторії чомусь перехопило подих. Такі питання боляче б’ють під дих, а ще вона розгубилася, що бувало з нею вкрай рідко.

- Ти мене на лічильник поставив?

- Та ні, просто не хочу допустити несправедливості стосовно себе.

- Ага, значить так, - вона скрушно хитнула головою. Хитрий кадр трапився, бив по ній її ж методами. – То якої вдячності ти хочеш?

- Ти знаєш.

- Хм, тобі хвойд навкруги бракує?

- А тобі на думку тільки секс спадає? Можеш думати ширше, обмеження для обмежених.

- Ох і… - Засміялася. – Що ж, якщо ми обоє не страждаємо обмеженнями, скажи, як ти тут опинився?

- Це клуб мого дядька.

- Ти ж поглянь який збіг! Часом, не того, що пнувся біля моїх ніг?

Арсен реготнув.

- Той самий.

- Гарний клуб. З цим у нього вийшло краще, ніж з жінками.

- Складно не погодитися, - він зашкірився і витяг з-за ременя джинсів білий конверт, який простягнув Вікторії. – Твій гонорар. Я не знав, що ти так гарно танцюєш.

Вона взяла конверт і кинула в торбину.

- І не порівняв мене із стриптизеркою?

- Я здатен відрізнити стриптиз від мистецтва. Ти цим заробляєш?

- Так. Маю свою студію.

Йому хотілося сказати «Молодець» і поцілувати її, торкнутися, аби впевнитися, що вона не марево. Після візиту в лікарню, коли прокинувся, а поряд нікого – довго думав, що в нього були галюцинації. Дівчина, яка лежала під боком, просто зникла. І жодного сліду по собі не лишила. Він страшенно злився на себе через те, що заснув, потім на неї, бо не розбудила. Навіть у батька цікавився, який забіг до лікарні по телефон, адже забув гаджет на тумбочці, чи бува не зустрів чорняву медсестру десь в коридорі, а може бачив дівчину на мотоциклі під лікарнею.

Батько подивився на нього, як на дурненького, і запропонував покликати лікаря. Арсен скипів. На тому й розійшлися. Він уже пошкодував, що просив у батька телефон, аби вибрати смартфон для себе. Під час стрілянини його гаджет розбився. Дисплей тріснув, міняти, все одно що купити новий телефон.

- Ти зараз куди? – поцікавився Арсен.

- Додому.

- Прогулятися не хочеш?

- Де?

- Де ти захочеш.

- Якщо ти не  боїшся сісти зі мною на пташку, тоді все можливо.

- Яку пташку?

- Ходімо, познайомлю.

Вікторія підхопила шолом і вийшла в коридор. Нелі, звісно, ніде видно не було. Шукати подругу не збиралася. Вона давно доросла дівчинка. Крокуючи уже знайомим маршрутом, не втрималася і таки озирнулася – Арсен виважено йшов за нею. Посміхався. Щось чудернацьке засіло в його очах. Наче чортики казилися. А в руках досі фата.

Надворі повноправно панувала ніч – темноока й хитра. Над службовим входом тьмяно світився ліхтар, а ліворуч, попід стіною, шепотілася парочка. Вікторія рушила до мотоциклу, поки надривний вереск Нелі не розірвав гамір міста.