6

Вислів «Допоможи собі сам» в нинішній ситуації сильно дратував, оскільки Вікторія намагалася допомогти собі, але потуги виявилися безрезультатними. Тому, цілком логічно, що очікування змінилося дратівливістю. А вона все зробила для того, аби услати шлях для нових почуттів пелюстками троянд: до лікарні, попри заборону, пробилася, спокусливий костюм медсестри напнула, супергероя поцілувала, номер телефону свій лишила, Сашка до біса послала, а та падлюка підстрелена не подзвонила.

         Її терпцю вистачило на три дні, протягом яких пообскубувала зубами усі нігті на руках. Не звикла до зволікань, а тим паче до ігнорування власної особи з чийогось боку, звісно ж - подзвонила сама. І вибила сраку об пень. Однак, не заспокоїлася.

Перші три дзвінки гуділи у слухавці без відповіді, через деякий час спробу повторила,  і їй відповів грубуватий чоловічий голос, та спитав хто дзвонить. То був не голос Арсена. Надто низький та зашкарублий, власнику не менше п’ятдесяти, тоді як її супергерой молодий і тембр голосу зовсім інший. Протяжний, виважений, навіть вдумливий. Оця стриманість та загадковість дуже приваблювали. Вікторію аж розпирало від передчуття нової пригоди, яка може відкритися поряд з таким чоловіком.

         Та, на жаль, мріям не судилося збутися. Голос у слухавці доскіпливо цікавився, хто вона і звідки має цей номер, на що довелося відповідати доволі завуальовано. Вікторія осягнула, що телефон, де лишала свій номер, міг не належати Арсенові, або з ним щось сталося.

- Я шукаю Арсена.

- Не в тому місці шукаєш, - дратівливо бовкнув чоловік і вибив слухавку.

Вікторія знавісніла. Нею не гребують. Набрала номер ще раз, але відповіді не дочекалася. Усю лють, назбирану очікуванням та сумбурними поневіряннями, вилила у клубі разом з Нелею. Добряче погуляли.

Зналися вони ще від часів школи. Навчалися у паралельних класах. Тоді їхні дружні взаємини лишалися на стадії контрольного привіт, але рік тому Неля прийшла до Вікторії в студію на заняття. Побачила однокласницю в інстаграм і вирішила навідати. Відтоді, у них зав’язалися досить тісна дружба.

Проте, з пілоном у Нелі дружба не склалася. Не вийшло стати стрункою та підтягнутою, режим і самодисципліна мало уживалися в симпатичній шатенці з бюстом майже п’ятого розміру. Причому, зріст дівчина досягав трохи більше за півтора метра. Вона постійно носила туфлі на високих підборах, щоб здаватися вищою, хоча Вікторія не забувала нагадувати подрузі – дурнуваті комплекси виникають, коли в людині живе комплекс меншовартості. Неля на подібні стагнації у свій бік лиш реготала, і однаково взувала підбори.

Інколи вона супроводжувала Вікторію у клуби, на виступи, притесувалася агентом – вибивала собі безкоштовний вхід. На вечір четверга у них був запланований один з таких виступів. У місті нещодавно відчинився новий клуб, ледь не в центрі міста, а тиждень тому Вікторія отримала запрошення на підробіток. Директора закладу влаштувала її ціна, вони зійшлися на даті, тому метушливо позиркуючи на настінний годинник у вітальні, бігала по кімнаті у пошуках другої туфлі, котра, неначе на зло, загубилася.

Порядок в помешканні вона наводила своєчасно, але не завжди ідеально. Інколи речі, ніби ховалися від неї, або тікали, забившись в темному кутку з острахом, що їх таки знайдуть. Отак і туфля знайшлася. На високій платформі і на високому підборі. Таке взуття коштувало недешево, адже було призначене суто для виступів з пол денсу.

Вікторія хутко запакувала віднайдену втікачку до торбини, помітивши, що чорна фата, яку вдягала на дівич-вечір Юлі й досі там валялася. А подруга уже з медового місяця повернулася. Вони ще не бачилися, у Вікторії майже щоденні виступи, кожен вечір розписаний на місяць вперед, у Юлі нова пригода під назвою шлюб.

Знайдену фату вона вирішила не витягувати, а зробити елементом костюму. Ідеально пасуватиме до чорних туфель та червоного комплекту білизни. Зазвичай, Вікторія виступала у доволі скромному костюмі – то були шорти і спортивний топ. Все ж, танці на пілоні вважала спортом, що поєднував у собі елементи акробатики, артистичності та емоційності, вклала у це всю себе, а знецінювати власні досягнення вона нізащо не стала б.

У шаленій біготні, коли на ходу взувалися берци та натягувалася куртка, а час уже підтискав просто вкрай, у неї задзвонив телефон. Глянувши на номер додзвонювача, дратівливо прийняла дзвінок і гаркнула:

- Уже їду!

- Ти ще вдома? – Здивувалася Неля.

- Я ж сказала, уже їду, - закинула телефон у торбину і буквально вилетіла з квартири.

Її затишна однушка була під стать господині – яскрава і самобутня. Жаль тільки, що орендована. Власникові не сподобалися б кардинальні зміни, тому доводилося втішатися елементами декору: світлини пташки у рамочках на стінах, три шоломи у передпокої, і всі з вушками, і всі різних кольорів для різних випадків та нагод. В ще на кухні, просто на цвяшку висів комплект білизни у якому вона виграла змагання у Цюріху. Вікторія його періодично прала і вішала назад, то був наче талісман, запорука подальшого успіху. Забобони у спорті не рідкість. Наприклад, у батька були труси, які він одягав тільки на змагання, бо вважав їх щасливими, а мама обов’язково, перед кожним викликом, ідеально вищипувала брови, що би, бува, опонентка не «зглазила».

Новий клуб називався «Odessa», під стать місту. Тільки Вікторія не розуміла навіщо дві «s». Дивний маркетинговий хід, осягнутий який їй не вдавалося. Припаркувавши пташку, вона прискіпливо позиркала навкруги - завжди боялася, що мотоцикл поцуплять.