2

Сутеніло. В басейні хлюпалися німфи, доволі п’яненькі, якраз те, що було потрібно Володі. Він також бовтався з ними, зализував поганьблене самолюбство. Коли з чорнявою амазонкою нічого не вкипіло, шмари Катка стали бальзамом на серці.

Арсен витягнув молодецьке, міцне тіло, практично ліг у плетеному кріслі із лози, потягував безалкогольний мохіто і спостерігав за оргією. До прилюдних любощів ще не дійшло, проте усе вказувало на те, що чекати лишилося недовго. Йому хотілося поїхати. Гидко. З Катком вдалося домовитися, керівник Чорноморського порту був його добрим знайомим і боржником, принаймні на це, гладкий, лисий чолов’яга, натякав. Він сидів навпроти Арсена, на його колінах звивалося й хихотіло зовсім юне дівча, яке швидше вдавало веселощі через страх.

Їй допомогти не вдасться. Легкі гроші, дорогі авто, прикраси, салони краси – усе це має свою ціну. Не хочеш розвиватися, вчитися, сподіваєшся лишень на вроду – зобов’язана платити. Такі дівчата викликали у нього огиду. Пустоголові. Навіть Таня із своїми заскоками про буддизм мала більше клепок. Приїжджала уривками, на декілька днів, бо ж її обов’язково чекало якесь турне по Балі або Індонезією, дві-три доби не випускала його з ліжка, а потім знову кудись летіла. Арсена такі стосунки цілком влаштовували. Між такими  заїздами дозволяв собі розважитися, бо точно знав, що Таня не береже свою квіточку виключно для нього. Врешті-решт, вільні стосунки цілком її ініціатива.

Він почав відверто нудитися, супив світлі брови, зрідка запускав пальці в коротко підстрижену світло-русяву шевелюру і обмізковував домовленості з Катком. Батько і його брат, який покинув своє Маямі після більш як двадцятирічного вояжу, вирішили почати великий бізнес в Одесі. Спочатку, це була контрабанда нафтопродуктів, якими батько заробляв ще в Донецьку. Зберіг зв’язки після переїзду і знайшов нові шляхи для мінливого бізнесу. Потім підтягнувся Володя, ностальгія замучила, як він сам сказав. Проте, усе було набагато простіше. Блудний родич зв’язався з наркобаронами, завів багацько зв’язків з потрібними людьми й узявся запихати в контейнери з бабанами наркоту. Товар йшов до України з Еквадору, і як Володя, уродженець Донбасу, примудрився зробитися наркодиллером, а батько на це підписався без вагань – для Арсена досі залишалося загадкою. Бо торгувати краденим бензином – то одне, а наркотиками – зовсім інша справа. Він брудним себе почував. А коли дивився на обдовбаних дівчат, його починало нудити.

Батько і дядько замислили збільшити обсяги продукції. До цього товар йшов напряму до порту Одеси, але розширення передбачало більше контейнерів, які в основному йшли на Чорноморський порт, що само собою вимагало владного покровителя. Та й логістику потрібно було розширювати, чим завжди займався Арсен. У його мріях невелика логістична компанія, на цілком законній основі, мала всі шанси перетворити їх із звичайних шахраїв на законослухняних бізнесменів, однак батько нічого чути не хотів. План сина передбачав втрату прибутку на початкових стадіях, а випускати гроші з рук він не любив. Це навіть нагадувало не жадібність, а якусь маніакальну залежність втратити хвилю, фарт, престиж у певних колах. Він і сина штовхав на таке життя, прирікав, тільки Арсен не бачив перспективи. Нещодавно один хлопець показав йому, що принципи дорожчі будь-яких матеріальних благ, а заради коханої жінки можна і вбити. Крім того, наркотики – це завжди кримінал високого рівня, що передбачав ризик для життя та свободи. Арсен не збирався розлучатися ні тим, ні з іншим. Ще нащадків не завів. І як можна свідомо втягнути іншу людину, з котрою плануєш зв’язати життя, у це лайно. Самому виборсатися б.

Глибокодумна мудрота не полишала його ані на день. Арсен відчайдушно хотів порвати ланцюг, на який його посадили, лишень ще не  вигадав як це зробити.

Високий дівочий зойк привернув його увагу. Каток хтиво хрюкнув, оскільки у басейні вже плавали чиїсь труси, а Володя притиснув одну із краль біля бортика та заповзято біля неї порався. От і оргія. Дівуля підпискувала, її напарниці гиготіли і мацали одна одну, посіпаки Катка, що сиділи трохи на віддалі, підійшли й почали роздягатися.

Клубок нудоти таки збився в горлі, Арсен змусив себе спокійно підвестися, щоб піти.

 -А ти не приєднаєшся? – запинання кримінального авторитета не застало його зненацька, швидше дошкуляло.

- Ні. Хтось має бути тверезим, мені його ще додому везти, - він кивнув на родича і подався на вихід.

Територія комплексу була величенькою, доглянутою і освітленою. Арсен тут уже бував, тому добре пам’ятав, що води Сухого лиману діють, як заспокійливе. Саме на березі цього природного заспокійливого і розташовувався. Водну глядь осяяв місяць, пестив холодними променями дрібні хвильки, підморгував пустотливим зорям, наче закликав до грайливої забави. Прохолода вечора практично не відчувалася, висока вологість наповнила повітря і збивалася задухою у горлі. Хотілося випити води, але повертатися до котеджу він не хотів. Напевно, вакханалія ще триває.

Милування природними красотами перебив дивний звук, який долинув десь позаду. Арсен обернувся, примружився, поки не розгледів дві постаті, що наближалися.

- Куди ти мене тягнеш? – проквилів жалісний і явно п’яний жіночий голос.

- Подалі від ганьби, - дратівливо відповів інший голос. – Наречена, блін. Проблюйся!

Постаті зупинилися. Арсен уже зрозумів, що то дві подруги, одна наречена, а інша дуже зла на неї. Дівчата зупинилися недалечко від нього, під деревом, об яке обперлася руками одна з них. Вечір був напрочуд світлим, що притаманно коротким літнім ночам, тому Арсен без проблем помітив, що кралі одягнуті тільки в купальники. Задля потіхи, поки вирішив не підходити, зрештою це не його справа, а от поспостерігати ніхто не забороняв. Та й дівчата, схоже, його не помітили.