Розділ 41 Клятва крові

Розділ 41

Клятва крові

Удар був настільки сильним, що хвиля магії прокотилася всім тунелем.

Каміння посипалося зі стелі.

Повітря наповнив різкий запах озону й пилу.

Аерон відступив лише на пів кроку.

Його противник навіть не здригнувся.

Чорний спис легко ковзнув убік, ніби попередній удар був лише перевіркою.

— Я чув легенди про тебе.

Спокійно промовив незнайомець.

Його голос лунав глухо крізь металевий шолом.

— Найкращий генерал королівства.

Аерон не відповів.

Він уважно стежив за кожним рухом ворога.

Той стояв надто спокійно.

Надто впевнено.

Так поводяться лише люди, які майже ніколи не програють.

— Шкода.

Продовжив чоловік.

— Помреш ти зовсім не героїчно.

Спис блиснув.

Настільки швидко, що звичайна людина навіть не помітила б руху.

Аерон встиг.

Його меч відбив удар буквально за мить до того, як чорне лезо пробило б йому груди.

Від сили зіткнення по руках пройшла різка вібрація.

Пальці заніміли.

Ворог натиснув сильніше.

Аерон відчув, як під ногами починає тріщати кам'яна підлога.

— Втомився?

Запитав незнайомець.

— Ти вже не той.

— А ти...

Аерон важко усміхнувся.

— Забагато говориш.

Він різко змінив напрямок удару.

Меч ковзнув униз, збиваючи спис убік.

Одночасно він зробив крок уперед і вдарив руків'ям просто в груди суперника.

Той відлетів на кілька метрів.

Удар був сильним.

Але...

Чоловік легко підвівся.

Ніби нічого не сталося.

— Тепер розумію.

Він повільно зняв рукавицю.

Його права долоня була повністю чорною.

Наче складалася не зі шкіри, а з самої темряви.

По ній безперервно повзли тонкі срібні тріщини.

— Ти теж це відчув.

Прошепотів Аерон.

— Безодня.

Незнайомець мовчки усміхнувся.

— Вона щедро винагороджує своїх дітей.

І в ту ж секунду його тіло зникло.

Не розчинилося.

Саме зникло.

Аерон відреагував інстинктивно.

Різко обернувся.

Запізно.

Біль обпалив плече.

Чорне вістря списа пройшло наскрізь, залишивши глибоку рвану рану.

Кров бризнула на кам'яну підлогу.

Емілі голосно заплакала.

— Все добре...

Крізь зуби прошепотів Аерон.

Хоча сам уже ледве стояв.

Ворог повільно наблизився.

— Поклади дитину.

І я подарую тобі швидку смерть.

Аерон коротко засміявся.

Його сміх луною прокотився тунелем.

— Ви всі...

Важко вдихнув він.

— Чомусь вирішили...

Що я хочу вижити.

Він повільно опустив меч.

Незнайомець насупився.

— Здався?

— Ні.

Аерон подивився на маленьку Емілі.

Вона плакала так гірко, що серце стискалося.

Її маленькі пальчики міцно вчепилися в тканину його плаща.

Він лагідно торкнувся її волосся.

— Вибач.

Тихо сказав він.

— Зараз буде трохи страшно.

Емілі, звісно, нічого не зрозуміла.

Вона лише схлипнула.

Аерон заплющив очі.

Його долоня лягла на груди.

Туди, де билося серце.

Коли він знову відкрив очі...

Вони світилися золотом.

Настільки яскравим, що темрява тунелю відступила.

Під ногами почало спалахувати дивне коло.

Стародавні символи один за одним з'являлися на камені.

Ворог різко змінився на обличчі.

— Ні...

Прошепотів він.

— Ти не посмієш.

Аерон усміхнувся.

Цього разу по-справжньому.

Спокійно.

Світло навколо нього ставало дедалі сильнішим.

— Є речі...

Тихо промовив він.

— Які дорожчі за власне життя.

— Зупинись!

Чоловік кинувся вперед.

Та було пізно.

Аерон притиснув закривавлену долоню до грудей Емілі.

Краплі його крові торкнулися її маленької долоньки.

Золотий знак спалахнув.

Настільки яскраво, що тунель перетворився на суцільне сонце.

Повітря вибухнуло.

Символи ожили.

Вони здійнялися в повітря, обвиваючи Аерона та дитину золотими стрічками світла.

Незнайомець закрив обличчя руками.

— Неможливо...

Кричав він.

— Це заборонена магія!

Аерон уже майже не чув його.

Він дивився лише на маленьку дівчинку.

Його голос став ледве чутним.

— Відтепер...

Жодна сила...

Не знайде тебе...

Поки ти сама...

Не захочеш...

Бути знайденою.

Останнє слово розчинилося у вибуху світла.

Усю магію, що текла в його жилах, він віддав їй.

Не як зброю.

Як обіцянку.

Як захист.

Як останній подарунок.

Коли сяйво почало згасати, тунель був порожнім.

На холодній кам'яній підлозі лежав лише закривавлений меч Аерона.

А маленької Емілі...

Більше не було.

Вона безслідно зникла.