Крапка

 Айві. 

Я рвучко збираю всі свої речі в рюкзак поки не повернувся Зак. Коли він мене залишив це стало останньою краплею. Мені байдуже що мало грошей, байдуже що навряд чи я зможу ночувати у Емі, байдуже. Я втомилась так жити, я хочу цілі кістки і здорове тіло. З усім іншим я розберусь потім. Поки збираю речі, паралельно телефоную Емі.

- Емі, привіт крихітко, - я стараюсь зберігати максимально спокійний голос, - Скажи будь ласка, чи можу я в тебе пожити тиждень - другий? Ми з Заком розійшлись, мені поки що немаю куда йти.

- Ох, дідько!, - кричить вона в слухавку. - Звісно що можеш, Метью не буде проти, я думаю, - вона говорить так швидко, що я не встигаю за потоком її слів. Забираю документи, всі свої збереження і виходжу з квартири. Я біжу так швидко, як тільки можу і уже через 15 хвилин я біля будинку Емі. Не встигаю я постукати, як двері різко відчиняються і я бачу того хлопця з бару, якого я так принизливо облила. 

- Привіт, - вітається він і я зависаю від того який в нього сексуальний голос. Господи мої коліна почали тремтіти від цього тембру. Він дивиться на мене так уважно, що я відчуваю як по щокам і шиї розтікається рум'янець. 

- Привіт, - тихо пищу я, що сама ледве чую свій голос. Треба швиденько нирнути в будинок щоб не стояти не розмовляти  з ним. Мені дуже соромно за те , що я облила його, а він стоїть тут такий красивий, впевнений та з неймовірно сексуальним голосом. Але не встигаю я зробити і кроку, як мене впевнено хватають за руку і притискають до стіни.

- Ніяк не можу зрозуміти, що ж з тобою не так, - ледь чутно говорить він. - Тікаєш від мене, не дивишся в очі, погляд завжди наляканий, а тіло напружене ніби ти боїшся, що я тебе вдарю. 

І Господи, які ж влучні слова. Від них в мене починається трястись нижня губа, а очі вже набрались слізьми. Дідько! Я не хочу бути слабкою, не хочу плакати через цей непотріб, який називав себе моїм хлопцем. 

- Хеей, ти чого це? Не треба плакати. Скажу тобі по секрету, я боюсь жіночих сліз, реально вони мене лякають. Я не знаю що робити в таких ситуаціях, - затараторив він намагаючись мене розвеселити, і в нього це вийшло. Я засміялась, щиро, так як не сміялась дуже давно. - Хух, ти смієшся, вже добре. Ти б знала як на мене діють жіночі сльози, це заборонений прийом проти мене, скажу тобі по секрету, - сказав він щиро посміхаючись і підморгнув мені. 

- Пробач, але на мене чекає Емі, мушу бігти, - квапливо кажу я і ниряючи йому під руку залітаю в будинок. Емі як завжди обнімає мене ,цілує в щоку і садить на диван.

Нокс. 

Дідько, які в неї до біса гарні очі горіхово зеленого відтінку. Ніжні, пухкі та природньо рожеві вуста. Вона дуже гарна, і якби не мій спосіб життя, я подумав би що я закохвася з першого погляду. Кендалл все ще намагається зі мною зв'язатись, але я ігнорую її дзвінки і повідомлення. Дуже дивно було зустріти сінабончика тут, біля дверей Емі та Метью. Сінабончика?? Якого чорта це взагалі взялось в моїй голові. Але вона так солодко пахне ванілью та корицею. 

Сівши в своє авто я тяжко видихнув та поклав голову на руки, які схрестив на кермі. Метью я знаю ще зі шкільних часів, тому ми іноді пересікаємось на бокал пива тощо. Емі з'явилась в його житті два роки назад, коли все йшло шкереберть, а передозування наркотою було буквально в одному кроці від нього. Той рік був дуже важким для нього, померли батьки, на ньому залишилась шістнадцятирічна сестра, яка також робила коники йому і була максимально нестерпною. Емі знайшла спільну мову з Ейві, відправила Метью на довготривале лікування, допомогала їм всім чим могла і насправді я дуже радий що ця щира дівчина з'явилась саме в той час, який вона була найпотрібніше, адже ніхто із нас не міг його витягнути з тієї ями в яку він потрапив. І хоч він грає у футбол, та це всеодно не заважає нам близько спілкуватись. Сьогодні, коли ми сиділи на кухні, а Емі бігала по будинку, він поділився зі мною дечим, та попросив допомоги в організації. Звісно ж я погодився, адже дякуючи моєму батьку в мене є зв'язки, і так я не соромлюсь ними користуватись. Я не скажу що ми з татом прям найліпші друзі, але провести час разом можемо. Мати кинула його коли мені було півтора роки, тому я вдячний йому за те, яким чоловіком він мене виховав. Звісно ж зараз Меді ( моя мати ) намагається зв'язатись зі мною, але мені це абсолютно не цікаво ,адже вона не цікавилась моїм життям доти, допоки на горизонті не з'явилась можливість вийти в НХЛ. Тому до біса це все , їду в бар, а там як карта ляже.

Крижане Лезо як завжди переповнене студентами, хтось сміється, хтось заховався в кутку і лижуться як не в себе, хтось, як моя команда сидить і п'є пиво і я радо крокую до своїх братів, людей які завжди поруч. 

- Здоров, мої кохані булочки, - вітаюсь я і по колу проходиться сміх. Такі вітання стали свого раду нашою традицією, адже це піднімає настрій та викликає посмішку. Кожному тисну руку і тяжко падаю на вільне місце. В наступну секунду в руці вже з'являється пляшка пива, а на коліна сідає Кендалл. Моє обличчя в ту ж секунду змінилось на гримасу повного незадоволення і роздратування. 

- Привіт кицюнчик, чому ти мене ігноруєш?, - солодко протягуючи слова вона дивиться в мої очі, і схоже реально не розуміє що її не раді тут бачити. Я бачу я кожен хто сидить тут напружився, адже по суті Кендалл переспала майже з кожним гравцем, і не важливо чи то був футбол чи хокей. 

- Злізь з мене, - я ледве не гарчу від емоцій які мене переповнюють, ще трішки і я просто скину її навіть не дивлячись на те, що вона дівчина, а я завжди відношусь до дівчат з повагою, навіть якщо вони мене дратують. Та схоже сьогодні не мій день, бо до неї не дійшло, чому я злий і чому я хочу щоб вона пішла.